Життєві історії

— Ну що, запросиш до себе? — Андрій запитально подивився на Світлану, і в неї серце заколотилося з шаленою швидкістю. Та що ж вона коїть? Адже ще пів

Колі здалося, що грюкнули вхідні двері, і він зрадів — може, це тато раніше обіцяного часу додому повернувся? Голоси були чутні у спальні, Коля відчинив двері, вбіг і

— У моєї свекрухи до онуків дивне ставлення. Ні, на словах вона їх любить, але, знаєш, якось обережно, ну, або щоб сина свого не ображати, — розповідає Галина.

Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же

— Розлучаюся з твоїм батьком! Все, годі! Двадцять п’ять років терпіла! Мама стояла посеред кухні з мокрою ганчіркою в руках. Обличчя червоне, очі аж блищали від сліз. Ярина

Дарину дратувало, що мама ходить мити підлогу і прибирати в квартирах до чужих людей. Вони це особливо не обговорювали, але Ніна Іванівна знала, що донька її соромиться. —

— Агов, що не чекали мене, га? — весело мовила жінка, заходячи до оселі. — Ох і люблю ж я такі несподіванки, та й я ж у вас

— А в мене це взагалі єдиний шанс вивезти дитину на море, бо грошей зовсім нема, — бідкається Оленка. — І взагалі, що в цьому такого? Ми ж

На відміну від багатьох своїх подруг, Ніна виросла у повній родині. Тато — успішний інженер, а мама — скромна бібліотекарка. У їхній хаті завжди пахло свіжою випічкою та

— Володимире Петровичу, документи на злиття готові, — секретарка кладе на стіл надрукований договір. — Завтра зустріч з американцями. Володимир киває, не відриваючись від екрана. У свої п’ятдесят