Життєві історії

Дмитрик був не таким, як інші хлопці в їхньому третьому класі. На лінійку першого вересня до першого класу його привів лише тато. І бабуся з дідом стояли, витираючи

— Краса ж яка! — зітхнув Андрій, набравши в легені чистого степового повітря. Ще раз глянув на озеро, що хлюпало синявою, — небо відбивалося в його воді. —

Рев стояв на весь двір. Вовчик Савченко упав. Ну, бо не треба вибігати надвір без дозволу! Його мама, білява, миловидна, з тихим голосом, вибігла слідом за п’ятирічним сином,

— Така спека сьогодні… І треба було саме в цей день поїхати в магазин по продукти? — невдоволено фиркнула Мар’яна, виходячи з автомобіля. У машині на повну силу

Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок, біля якого стояли чотири машини. — Гарно живуть, — зауважила я. — Чотири машини

— О, Марусю, вітаю! До мами приїхала? — Доброго дня, Любове Микитівно. Так, до мами. — Ох, зовсім твоя мати після розлучення змарніла… — зажурено похитала головою сусідка.

— Ах ви, іроди, ах, ви мерзотники кляті! Ксенія бігла, захекавшись, злюща й обурена. До Ніни бігла. Її синок постарався, вже точно! Він і його компанія. Яблуню! Її

— Олю, ти пам’ятаєш, що нам у неділю на іменини до мами? — запитав чоловік за сніданком. «Та вже забудеш про це, звичайно… Ти всі вуха прожужжав. Свекруха

— Не знаю, що будемо робити. Винаймати зараз дорогувато, він не потягне, та й я, чесно кажучи, теж. І взагалі, безглуздо якось винаймати, — ділиться Наталя з подругою.