Головна

Життєві історії

Ірина продовжила нарізати ковбасу. Сьогодні з шостої ранку вона, немов заведена, працювала на кухні. Салат «Олів’є», «Східний», «Гранатовий браслет», «Сирний» і ще бозна-який… Нарізавши ковбасу, Ірина красиво й акуратно виклала скибочки на тарілку. Тепер на жінку дивився величезний шматок сиру. Його теж потрібно було порізати. Одна скибочка, інша, третя
Життєві історії 0
— Сергію, перевір картоплю на салат. Якщо вже м’яка, то можна вимикати, — попросила Ірина. — Зараз подивлюся, — озвався Сергій. Ірина продовжила нарізати ковбасу. Сьогодні з шостої
— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, — поблажливо пирхнула свекруха Зінаїда Миколаївна. — Зіно, ну чого ти. Не бурчи. Давай хоч спробуємо спочатку. Раптом дівчина й справді все зробила як треба? — заступився за невістку Олександр Петрович
Життєві історії 0
— Що? Ти приготувала біляші?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, — поблажливо пирхнула свекруха Зінаїда Миколаївна. — Зіно, ну чого ти. Не бурчи.
Столи ломилися від частувань, жінки напекли пирогів, а чоловіки принесли міцних напоїв. На вихідних молодята з’їздили в місто, поїли пломбіру, якого в селі тоді й не бачили, та в кіно сходили — така в них була перша, скромна шлюбна мандрівка
Життєві історії 0
Ця історія трапилася з моєю двоюрідною бабусею, Орисею. Спочатку, коли вона нам її розповіла, ми не повірили, подумали, що це якийсь анекдот, смішна вигадка. Але потім, коли ми
За місяць Максим робить шпаківню, лагодить зламану табуретку, збирає з дощок ящик для маминих книжок. — Максе, це ти зробив? — дивується мати, побачивши обновки. — Де навчився? — Дядя Коля вчить, — гордо відповідає син. — Який дядя Коля? — Слюсар із нашого будинку. Він мені все показує
Життєві історії 0
— Знову бешкетує! — обурений голос сусідки Антоніни Семенівни розноситься по всьому під’їзду. — Уже втретє за тиждень ліфт зламаний! Слюсар дядя Коля втомлено хитає головою, порався в
— Яка погана мамка в тебе, не дає нам поїсти, — проворкувала бабуся. — Ну, не плач, зараз ми з нею розберемося. Ось ми її насваримо… Ольга застигла біля шафи з пачкою підгузків у руках і стиснула зуби. А потім раптом подумала: а чого це вона мовчить щоразу? Час прикривати цю лавочку
Життєві історії 0
— Яка погана мамка в тебе, не дає нам поїсти, — проворкувала бабуся. — Ну, не плач, зараз ми з нею розберемося. Ось ми її насваримо… Ольга застигла
— А що ж ви, тітко Валю, думаєте, тільки чоловіки на дітей повинні йти, а дівчина, значить, не повинна своє життя пов’язувати з чоловіком — батьком двох дочок? А коли ви залишилися з Петриком на руках, а дядько Микола зі служби прийшов, хіба не мріяли ви за неодруженого хлопця заміж вийти? А якби дядько Микола не захотів тоді чужу дитину ростити, що б ви відчували?
Життєві історії 0
Пральна машинка забурчала, потім загуділа і раптом перестала крутити. Це була не та машинка-автомат, без якої неможливо уявити с учасну господиню. Це була кругла пральна машина з ручним
І головне, посваримося, вона пару днів купує собі їжу, демонстративно не лізе в холодильник і не накладає собі. А внука годує. Ще й мені так знущально: «Сподіваюся, чи не збідніє наша бабуся від тарілки супу?»
Життєві історії 0
— Тепер чудово розумію тих, хто в одній квартирі з родичами холодильники окремі ставить, — ділиться з подругою Раїса Дмитрівна. — Я б теж поставила, якщо чесно. —
— Ну що вдієш, шкода тещу, звичайно. Маму перевеземо мою, щоб квартира не пустувала. Вона давно мріє переїхати поближче, та тут і умови, звичайно, кращі. Женя, розчувши слова чоловіка, аж відсахнулася. Ось це подумав! Теща жива, діагноз, як то кажуть, свіженький, а він уже маму в думках перевіз у тещине помешкання, вона ж давно мріяла?
Життєві історії 0
— От чесно, я з ним жити точно не зможу, — каже Євгенія подрузі. — Бачила б ти його обличчя, пожвавився, мало не сказав «чудово». Зберегти марку зумів,
— «Марина та Олексій запрошують…» — батько повільно розірвав листівку навпіл. — А нам ніякого запрошення не потрібно. І тебе більше знати не хочемо. — Тату, ти що?! — Те! — гаркнув батько. — Раз обрала чужого чоловіка з причепом, живи з ними! Немає в нас такої дочки
Життєві історії 0
— Мамо, ну до чого тут це? — До того! — втрутився батько. — Навіщо тобі чужі проблеми? Він тебе в няньки записав? — Ви його навіть не
— Здрастуйте, Ганно Петрівно. Я Андрій, водій автобуса. Ваш чоловік у мене щодня їздив… до вас. Зараз він у лікарні лежить, але поправляється. Просив передати, що любить вас і скоро прийде сам
Життєві історії 0
— Василю Івановичу, знову проспали! — голос водія автобуса звучить добродушно, але з легким докором. — Уже втретє за тиждень біжите за автобусом як угорілий. Пенсіонер у зім’ятій

You cannot copy content of this page