Головна

Життєві історії

— Ось такі, як ти, усе й руйнують, — казала сестра злостиво, коли Єва з сином приїздила до матері. — Крадуть чужих чоловіків, ресурси в дітей, у сім’ї. Якби жінки самі не стрибали в ліжко до зайнятих чоловіків, не було б ні зрад, ні бруду, ні розлучень
Життєві історії 0
— І мама ще їй шукає якісь виправдання? — дивується подруга, слухаючи розповідь Єви. — Та вона ж справжнісінька зрадниця! І зробила це не заради вигоди, не на
— А тиждень тому я привезла доньку, — продовжує Ксенія. — А в бабусі вже бігає онучок, у соплях по коліна. Звісно, я розвернулася і поїхала. Вперше за два роки свекруха пішла з роботи на лікарняний, бо ані чоловік не зміг, ані я зараз не можу бути відсутньою на роботі
Життєві історії 0
— Мені всього рік до пенсії залишився, трохи більше! Ми ж із тобою домовлялися, а ти тепер так чиниш?! — ображена мама ледве стримує сльози, докоряючи Ксенії. Договір
— Мамо, не треба. У нас свої правила, — казав він. — Які правила, синку? Я життя прожила, я знаю, що для вас краще! — заявляла Валентина Петрівна підвищеним тоном. Він згасав. Мій сильний, впевнений чоловік перетворювався на слухняного хлопчика в її присутності
Життєві історії 0
Наче дзвін на сполох, так пролунав дверний дзвінок. Хоча, мабуть, так воно і було. За порогом стояла вона — Валентина Петрівна. Моя свекруха. У чорному пальті, з пошарпаною
Так, вона перенесла до себе додому їхню мультиварку, пароварку, тостер та інші потрібні речі. Щоразу теща обіцяла, що забирає побутову техніку лише ненадовго. Але, як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове
Життєві історії 0
— Люба, а де наша кавомолка? Ніяк не можу знайти її, — Богдан зазирнув у вітальню і збентежено глянув на дружину. Віолетта сиділа перед телевізором, але щойно чоловік
— Приходить у гості, наїсться донесхочу, а потім самоуправством займається в моїй хаті! — Бідкалася жінка. Викидає мої сімейні реліквії і наводить свої порядки! Маю я право злитися? Навіть чоловік вважає поведінку своєї матері «турботою» — мені ж прикро
Життєві історії 0
— Приходить у гості, наїсться донесхочу, а потім самоуправством займається в моїй хаті! — Бідкалася жінка. Викидає мої сімейні реліквії і наводить свої порядки! Маю я право злитися?
За кілька днів він прийшов знову — вже з котом. Сірий, з розумними золотисто-зеленими очима і довгим хвостом, кіт був не в переносці, а на повідку-шлейці. Чоловік відстебнув повідець, і кіт увійшов у квартиру так упевнено, ніби перевіряв її на міцність. Обійшов кутки, понюхав батареї, скочив на підвіконня, дуже акуратно, не зачепивши жодної квітки
Життєві історії 0
Валя сиділа на низькому ослінчику біля вікна, такому ж старому, як і сама квартира. Підвіконня давно “прикрасили” плями фарби, а віконні рами розсохлися і впускали до хати осінній
— Ми прийдемо до тебе саме в твій день, а не за два дні. Не люблю, коли свята переносять, — заявила свекруха з неабиякою категоричністю, наче диктувала свої умови. Її явно дратувало, що молодята збираються отак просто «викинути» гроші на якесь там свято! — Щось ви грішми розкидатися зібралися? Якщо дівати нікуди, то віддайте мені на ремонт
Життєві історії 0
— Ти серйозно, синку? Твоя дружина налаштовує тебе проти нас? Не очікували ми такого від тебе… — ображено промовила мати. Тетяна давно вирішила, що її тридцятиліття має стати
— Дякую, що приїхали на мій ювілей. Я не щороку відзначаю день народження, але цьогоріч усе-таки вирішила це зробити. — І правильно зробила! — почувся голос Василини Григорівни, Олениної бабусі
Життєві історії 0
— Мамо, вітаю з Днем народження! — щиро всміхаючись, Олена поцілувала матір у щоку. — Найкращі вітання, — підхопив її чоловік. Він вручив тещі величезний букет червоних троянд
— Вона його ледь не з порога благословила! Виявилося, Вадим викапаний її перше кохання, якийсь льотчик Олексій. Вона навіть фотографію показувала. Схожий, справді, вражаюче
Життєві історії 0
Ірина нервово поправляла вазу на журнальному столику. Квартира бабусі, Неллі Олексіївни, пахла свіжою випічкою і легким ароматом лаванди, який завжди витав тут. Бабуся, жінка зі строгою елегантністю навіть
А тут… мотлох 10-річної давності, що лежав у підвалі в однієї й у неопалюваному сараї на дачі в іншої. Ну що це? — обурена Алла. — У нас буде дитина, нам же економити треба, — пояснив Андрій появу в будинку куп старого мотлоху. — Нічого, попрати пару разів, провітрити гарненько на балконі, і піде
Життєві історії 0
— Чоловіком він тепер точно не стане, та й щодо дитини… загалом, я прийняла непросте рішення, — зізнається Алла подрузі. — Ні, ти скажи, а чого було тягнути?

You cannot copy content of this page