Життєві історії
Світлана Юріївна стояла в себе в крамниці, нервово перекладала тюки гарних тканин і емоційно розповідала мені, Наталі, про той «веселий вечір щасливих спогадів», який їй учора влаштувала донька.
— До якого ще кошика? — щиро здивувався тридцятирічний Михайлик. — Ну як до якого? Комуналка, продукти, прання, прибирання… Скільки ти плануєш щомісяця вносити за все це до
— Мамо, ви ж Женю для себе хотіли, а не для мене. От самі з ним і тьопайтесь. А мені виспатися треба перед парами. — Глібе, ну я
Марина стояла посеред кухні й сумно оглядала полиці холодильника. До відʼїзду сватів лишалося ще три дні, а він уже вдруге за тиждень світив порожнечею, наче той місяць на
— Буду ставитися до свекрухи так, як вона до мене! — вирішила я. Це сталося на дні народження мого сина, який перетворився на черговий сеанс приниження мене. Навіть
У цій квартирі все гриміло гучніше, ніж належить: кришки каструль, ножі в шухляді, голос свекрухи. Навіть чайник свистів так, наче щойно дізнався гірку правду і тепер вважав своїм
— Геть звідси! — голос Жені зірвався на вереск. — Як же ти мені набридла! Я так і застигла в передпокої з пакетом домашнього сиру в руках. Женя
— Так, мама в мене виглядає чудово, квітне, наче троянда, ніхто їй її літ не дає, — розповідає Ірина подрузі, помішуючи ложечкою остиглу каву. — Але зараз вона
Катя піднялася східцями у вагон. Провідниця, зайшовши слідом, брязнула ключем, зачиняючи двері. — Проходьте, дівчино, не стійте в тамбурі, — квапила вона. Вагон сіпнувся, і Катя ледве втрималася
Славко беріг свою матусю, і не розповідав їй, що в батька з’явилося нове захоплення – молоденька жінка. Він ділився з нею зовсім іншим: жалівся, що в університеті все