Головна

Життєві історії

— А чому ти тут блукаєш і додому не йдеш, он подивися, ніс червоний, руки холоднуваті, – сказала Аліна, потримавши у своїх руках долоньки дівчинки. — Не хочу, я на тата образилася. — Чому? У тебе ж напевно хороший тато? — Він захворів, лежить удома з температурою, а обіцяв зі мною на ковзанку сходити, а потім купити ту ляльку, що у вас у вітрині стоїть. Я вже півдня на неї милуюся і від цього мені ще сумніше
Життєві історії 0
Аліна працювала в невеликому магазині іграшок. Асортимент у ньому досить великий і від покупців не було відбою. А зараз перед Новим роком дівчині було буквально ніколи присісти. З
— Я проводжу тебе. І спасибі тобі величезне, що допоміг мені. І був із нами всі ці дні… — Це вам спасибі. Зігріли. Моїх старих уже немає. А так їх не вистачає… – прошепотів Роман. — Так, сім’я без людей похилого віку, немов дерево без коріння… – відповіла Наталя. Вони вийшли на вулицю і сіли на ґаночок, як у юності. Було тепло. Серпневий вечір, що переходить у ніч, шепотів цикадами щось ніжне, чуттєве і просте
Життєві історії 0
Ромка, мужик під шістдесят років, жив у невеликому приміському селищі сам у батьківській хаті. Матір і батька він поховав два роки тому, і з дружиною був давно розлучений.
— Сумно, Сашко. Раніше все було по-іншому, пам’ятаєш? Добріше, чи що. І ялинку ми майже щороку прикрашали. Пам’ятаєш же? Сашко пам’ятає. Він би купив для мами ялинку і цього року. Але не можна. Вона буде лаятися, нервувати. Ясно ж сказала: «Навіть не думай! Це невиправдано дорого! Обійдемося!»
Життєві історії 0
— Убогий! Гей, убогий! Сашко  не обертається, він знає – це Володька з п’ятого поверху. Йому краще не відповідати. Може й відв’яжеться. — Олександре! – Володька не вгамовується.
Сусід дивився на неї з цікавістю. І з чимось іншим. Це щось грало в його очах, вабило. Але Надійці ніколи було розбиратися, у неї ж там… — Гусак у духовку не влазить, – випалила дівчина, – Ви мені його туди заштовхати не допоможете? — Надія Іванівна, ну як Вам не допомогти! Із задоволенням! «Ось бачиш, нормальний він мужик. І з чого ти раніше його уникала й побоювалася? Може, це тому що вони з Сашком не ладнали?
Життєві історії 0
Надійка була вчителькою. І, судячи з реакції учнів, хорошою. Під Новий рік усі батьки намагалися її порадувати подарунками. Тільки подарунки були якимись дивними. Хто яйця притягне домашні. Хто
Якщо купую щось собі, він каже, що це мої витрати. А те, що купуємо продукти, які майже все з’їдає він, не помічає! Купила ковбасу та сир, так він все зжер, а мені навіть не залишив
Життєві історії 0
Мене звати Ілона, мені 28 років, живу із хлопцем два роки. Раніше я могла дозволити собі регулярно купувати новий одяг, хоч зарплатня в мене не дуже велика. Але
Дочка образилася на нас із чоловіком, через те, що ми не купили їй квартиру, чоловік сказав, що молодята можуть взяти житло в розстрочку
Життєві історії 0
Дочка образилася на нас із чоловіком, через те, що ми не купили їй квартиру. Чоловік сказав, що молодята можуть взяти житло в розстрочку, тим паче, що вже давно
— Ну що, кажи адресу, поїдемо до тебе, раз ти мене купила! За парфуми! – чоловік усміхнувся. Люба уважно на нього подивилася. Вельми привабливий чоловік, років тридцяти пʼяти, брюнет із сумним карим поглядом. Скроні припорошила павутинка сивини, і Любі це здалося не дивним із такою дружиною. Вона тихо назвала свою адресу
Життєві історії 0
Новорічне свято наближалося дуже швидко. Останні дні року, що минає, миготіли непомітно і здавалося, що вже нічого не встигнути. Люба бігала по магазинах, сподіваючись вибрати підходящі подарунки своїм
— Це ж фотостудія?! З її збитого дихання було зрозуміло, що вона дуже поспішала. — Так, але ми закриваємося. Кінець робочого дня. Ви, вірно, хотіли записатися? Це можна було зробити в адміністратора по телефону… Договорити Сергію не дали. — Молодий чоловіче, мені терміново! Усього одну фотографію! – у її голосі не було й нотки прохання. Це радше був наказ, що не залишає зазору для заперечень
Життєві історії 0
Це був один із тих чудових вечорів напередодні Нового року, коли до святкової ночі залишалося зовсім небагато. Місто, як зазвичай, раптово захоплене зимою, відчайдушно борсалося в заметах ногами
Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі й перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цієї діри! — Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке дало притулок Каті та її дитині. — Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального мужика й розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто
Життєві історії 0
Рішення переїхати в сільську місцевість у Ніни з чоловіком Олексієм було обопільним. Обидва виросли в невеликих селищах, у місто приїхали тільки щоб здобути освіту. Ніна вивчилася на лікаря,
— Потрібно просто пляшечку з водою непомітно покласти в машину, а потім вказати на неї, мовляв, забери свою воду. І далі реакція. За нею все стане зрозуміло. Якщо скаже, що не його – це одне, а от якщо почне ухилятися і придумувати на ходу… тут… сама розумієш. Оля відмахнулася від подруги, вважаючи, що все це дурниця, але коли вони виходили з кафе, пляшечку з водою захопила
Життєві історії 0
— Тут одна моя знайома перевірила цим способом, чи не ходить чоловік наліво, крику було! Навіть і не здогадувалася, а він обманював. Ось така пляшечка і допомогла, –

You cannot copy content of this page