Життєві історії
— Микито, а ну сядь! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі: — Я не знаю,
— Ой ти навіть не уявляєш, приходжу, а в них у холодильнику ящик стоїть. Із замком. Мама руками розводить: батько знову чудить, ну я розлютилася звісно, висловила все,
Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень
– Ну от і все, – вголос сказала Зоя і злякалася – дуже незвично голос пролунав відлунням у її трикімнатній квартирі. Сьогодні вона поховала останню рідну людину. Маму.
Оксана в молодості була симпатичною та стрункою. Їй довелося вибирати собі чоловіка, бо Михайло та Олексій майже одночасно, освідчилися їй у коханні, і запропонували заміж. І хоча вона
Пізно ввечері, коли Ліда Миколаївна вже думала, що ось-ось нарешті заскочить у душ і впаде на подушку, раптом затріщав телефон. Це був Віктор, її старший син. — Мамо,
А от звідки ж взявся той Василь у їхньому селі — справді ніхто достеменно не знав. Принаймні, Ліза точно не знала, хоч і чула про нього різні пересуди.
Пізно ввечері, коли Ліля вже саме збиралася скинути денний клопіт у душі й поринути у сон (ну а що, має право раніше лягти, адже вранці вставати ще до
У хаті стояла така тиша, що аж дзвеніла. Лише муха дзижчала, кружляючи біля вікна, та старий будильник на полиці буфета монотонно цокав, відміряючи секунди. Ліді чомусь здавалося, що
— Отак я й знала, що нічого доброго з того весілля не вийде, — кажу я своїй кумі. Ще тоді, як зятьок мій, Петро, сидів удома, як пень,