Життєві історії

Нормальних стосунків із чоловіковою матір’ю в Ганни не було зроду. Вони у шлюбі вже вісім років, і за весь цей час жінка чула на свою адресу самі лише

— Сиджу зараз на гречці та перловці, Валю, — зітхає Євгенія Дмитрівна, ділячись із подругою. — Отака-то біда… З’їздила, називається, на дачу, а тепер синові з невісткою ремонт

— Ми із сестрою зараз для всієї рідні — просто якісь потвори безсердечні, — гірко всміхається Алла. — Так цікаво спостерігати, як вони всі згуртувалися в єдиному пориві

— І треба ж було тобі вклепатися в одруженого! — докірливо зітхнула мама. — От і сиди тепер на день святого Валентина сама, як билина в полі. —

— Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту хату купувати, як його мама, — бідкається Ганна, не знаходячи собі місця. — Після

— Я туди приїхала, а почуваюся тепер, чесне слово, як остання дурепа, — бідкається Ольга Дмитрівна, нервово перебираючи край скатертини. — Не їздила ж довго, заважати не хотіла,

— Знайшов кого за дружину брати! — обурювалася Ніна. — Що, нормальних дівчат не знайшлося? — Не смій так про неї говорити, мамо! — скипів Микита. — Поважай

— Лесику! Лесику, біжи швидше! Мала Оленка вихором вилетіла з двору, зустрічаючи брата біля самої дороги. Вона тягла його за руку з усієї сили, смішно тупочучи маленькими ніжками

– Як тобі фото, мамо? – Дуже гарне. Ти в мене – красуня. Щоправда, у Роми штани обвисли невдало. А так нічого. Діти так взагалі чудові. Тимко так

— А хто ж у тебе на ювілеї буде? — поцікавилася Олена у своєї подруги Віки. — Ти з Артуром, моя колега з чоловіком, ви їх якось бачили,