Життєві історії
– Навіщо мені та няня, коли такі обставини? Віддавати їй майже всю свою заробітну плату, та ще й хвилюватися, як вона з сином поводиться, чи бува не ображає?
– Мамо, ну хіба так роблять?! Якось несерйозно це! – Чому? Мені захотілося, і я змінила плани. Я ж більше в тебе нічого не прошу! – Це питання
— Тебе знову не було вдома вранці! Де ти волочилася? — Галина стояла у дверях кухні з виглядом бувалого детектива, склавши руки на грудях. Анастасія закотила очі й
— Кому ти будеш потрібна? Занедбана, зла! Я собі швидко знайду порядну жінку. Вона не ходитиме по хаті в розтягнутому халаті, не скиглитиме, що втомилася. Я шкодую тільки
— Тетянко, привіт… — голос Ольги в слухавці пролунав незвично стривожено. — Ти вдома? Можна, я до тебе зараз забіжу? Ненадовго? Мені украй треба поговорити. Дуже… — Звісно,
Інна не боялася таких панянок, як Юлія. Адже вона все життя пропрацювала в школі вчителькою фізкультури і була добре тренована. Навіть дещо із прийомів знала. Звісно, вік давався
— Томо, ти що таке вигадала? Куди ти? — Мамо, тобі що? — Ось, здрастуйте, приїхали! Рідній матері грубіянити будемо? Давай, звісно, починай! — Ну, треба ж колись
— Катю, хтось у двері дзвонить, подивися, може, Оленка зі школи вже прийшла? — гукнула Настя з кімнати до старшої сестри. У Насті з дитинства погано з ногами,
Якщо це був би перший крутий поворот, то ще можна було б якось зрозуміти. Ну, або поворот на краще, – каже Маргарита подрузі. – Але тепер зовиця просто
— Чесно кажучи, мене це вже дістало — сил немає. Я розумію, що мама вже у літах, що вона вередує, бо хворіє, але я не можу цілодобово нею