У моєму житті сталася заплутана ситуація. Не минуло й року, як я розлучилася з чоловіком, якого шалено любила, як і він мене. Причиною розлучення була його сім’я, яка була проти мене.
Мені було дуже боляче. Спочатку я думала, що буду одна, що нікого не зможу полюбити і ні з ким не зможу кохатися. Минуло трохи часу, і я зрозуміла, що таким чином заганяю себе. Я вирішила, що всіляко себе відволікатиму (робота, походи в бари, клуби, вечори з подругою, нові знайомства).
Через деякий час я почала тісно спілкуватися зі своїм старим приятелем, якого знала близько 3 років. Ми поступово закохалися одне в одного, почали зустрічатися, а незабаром і з’їхалися. Він зробив мені пропозицію, познайомив із рідними, а незабаром я дізналася, що чекаю дитину.
Всі стосунки зі мною він пив і в нього від цього були проблеми із психікою. Закоханість у нього допомогла мені відійти від того розлучення і затуманила мої очі. Я терпіла його пияцтво, істерики та інше, а невдовзі пішла, навіть не розписавшись із ним.
Вже місяць я живу одна, чекаю дитину, майже на третьому місяці і всі мої думки тільки про колишнього коханого. Розумію, що ось-ось зірвусь і напишу.
Все було б простіше, якби не дитина. Не уявляю, як він відреагує. Адже коли ми розлучалися, він обіцяв через якийсь час вирішити проблеми із сім’єю, з’їхати та забрати мене.
А тепер я не знаю як бути. Були думки про позбавлення від дитини, але одразу ж зупинила себе. Адже дитина не винна у моїх почуттях. Батько дитини зник, але це на якийсь час. У мене до нього жодних почуттів немає.
Як бути? Що робити, якщо моє кохання настільки сильне, що я сумніваюся, що щось може ще його занапастити. Дуже хочу бути зі своїм коханим, але боюся, що дитина стане несподіваним неприємним сюрпризом для нього.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…