Часто чую від подруг, що їхні чоловіки усі погані. У моєму житті було не так багато чоловіків, і жоден з них не був таким.
І кожному з них я вдячна за досвід, позитивні емоції та той час, який ми провели разом. Можливо, мені пощастило, а, можливо, все тому, що я ніколи не дозволяла собі відгукуватися про «свого» чоловіка погано.
Чоловік взагалі для мене свята людина і не тільки тому, що і в хворобі, і в здоров’ї він завжди поруч, а ще тому, що це мій вибір, який ніхто не має права засуджувати та обговорювати. Щоразу, коли стосунки закінчувалися, я аналізувала, де я була не зовсім права, особливо якщо розставання було за ініціативою чоловіка.
Навіть після розставання ми могли мило посидіти у кафе чи піти разом на вечірку на честь його Дня народження. Я не влаштовувала істерик, була вдячна за чесність.
Дуже багато залежить від жінки, у всіх нас ті чоловіки, яких ми вибрали, у своєму виборі потрібно звинувачувати лише себе. Бо ми їх обираємо та приймаємо рішення залишатися разом чи ні.
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…
«Дідусі бувають різні, добрі, старі і променисті!» — виспівував мій Тимко, зосереджено колупаючи лопаткою вогкий…