Мені 22 роки, зустрічалася з хлопцем майже рік, розлучилися з ним із моєї ініціативи, я зрозуміла, що не люблю його. До нього теж було кілька незначних романів, але ненадовго.
І ось нещодавно я познайомилася з хлопцем, спочатку думала, що теж нічого серйозного, але ось зустрічаємося вже майже півроку і я зрозуміла, що нарешті закохалася по-справжньому. Денис мене вже і з батьками познайомив, я своїм також про нього розповіла, але поки що не знайомила.
Коли я буваю в них удома, його мама завжди намагається пригостити мене чимось смачним, а якщо заздалегідь знає, що ми прийдемо, то й пиріг може спекти. Я, звісно, теж не йду до них із порожніми руками, тим більше, що у нього є молодша сестра, якій лише 12 років.
У нас з ним все добре, ось тільки я вже давно помітила, що він жадібний. Я на себе заробляю, одна у батьків, які намагаються завжди допомогти грошима на великі покупки, на зразок шуби чи чобіт, я не вимагаю від нього грошей, але мені дуже неприємно, що він навіть у кафе не може за нас заплатити.
Майже завжди каже, що в нього немає грошей, але він теж працює, як і я, тоді де він їх діває. Якось я вже наполягла, щоб сходити в кіно, він погодився, але поставив умову, що наступного разу в кафе я платитиму, а то він збирає на машину і не хоче викидати гроші на вітер.
Виходить, що витратити на мене гроші це викинути на вітер? За весь час лише один раз на перше побачення подарував квіти і після цього більше ніколи й нічого, навіть шоколадку, мабуть, вважає, що це вже не обов’язково.
Був час, коли я зустрічалася кілька місяців із хлопцем, він був студентом, жив у гуртожитку, і то він так ніколи не чинив, якось зі стипендії навіть плюшевого ведмедя мені подарував. Ми розлучилися, бо я зрозуміла, що не люблю його.
Як мені бути з Денисом, не знаю, знаю лише, що я його люблю і не хочу втрачати. Але боюся створювати з ним сім’ю, щоб не довелося випрошувати копійки для себе чи дитини.
Коли поділилася з подругою, та просто сказала: “У мене б любов пройшла до нього, відразу після першого відвідування кафе”. Зізнаюся, мене теж дратує та принижує його жадібність.
— Ану посунься, Петровичу! Габарити в тебе, прямо як у моєї Галі! Добре тебе годують,…
— Тітка Валя була найстаршою з п’ятьох дітей, і це, мабуть, визначило всю її долю,…
Свекруха закочує очі так драматично, ніби грає головну роль на сцені театру, і, сьорбнувши чаю,…
Він прокинувся від важкого, глухого кашлю, який роздирав груди. Хвилин п’ять просто лежав, дивлячись у…
Маруся затулила обличчя долонями і розридалася — голосно, по-дитячому, згинаючись навпіл від кричущої несправедливості та…
— Я взагалі не розумію... От чесно, мені ніколи не стати такою свекрухою! У мене…