Мамою вперше я стала рано – у 21 рік. З того часу зі студентки очної форми я стала кваліфікованим спеціалістом у державній компанії.
Професія дає можливості працювати та заробляти ліві гроші. Нині синові 5 років, через 2 роки до школи.
Живемо з ним дружно у арендованій двокімнатній квартирі, недалеко від моїх батьків. У моєму житті були чоловіки, і батько сина, потім тривалий час затримався ще один, а зараз розвиваються чергові стосунки.
Йшло моє доросле життя з труднощами, потрапляло в аварії, розбила машину. Купили з мамою квартиру — здаю, залагоджую питання з квартирантами, допомагаю сестричці з вступом до мого вишу, побут маленької родини на мені, купила нову машину.
В останніх відносинах я розслабилася, та й напевно настав час, я хочу ще одну дитину і саме від цього чоловіка. Він – багато працює, витягаю на 4-ту добу просто погодувати його, дати відпочити не в робочому приміщенні, вдома.
Він копія мого батька, навіть руки. За ним нарешті, як за стіною.
Але поки що я матеріально не влаштована для малюка, треба почекати 2 роки — продати квартиру, купити в моєму районі, зробити ремонт, меблі, накопичити стаж на роботі. Але я постійно уві сні бачу малюка, я хочу другого малюка, хочу бути з животом, проводити час з дітьми, вибирати одяг, взуття та дитячі коляски, зустрічати сина із саду-школи.
Іноді так нарине бажання, що хочеться сісти і випити, щоб поплакати (у житті я рідко плачу, якщо біль терпимий). Як протриматись до 30 років?
Щоб не носитися будинок-робота-ясла-школа. Посидіти 2-3 роки вдома, побути клушею, подивитися на ґудзичок носик, на ставлення сина та малюка, знову каші-пюрешки та інше.
Написала, а легше не стало. Заводити розмову про стосунки наші, не має сенсу — я маю бути готова сама ростити двох, щоб не трапилося, і ніяк інакше.
Чоловік є, а потім його немає поряд. Як витерпіти ще кілька років? Чим би не займалася, увечері думка виповзає з найвіддаленіших куточків мозку.
