— Марино, не хочу здатися грубою, але у вас дівчинка завжди так поводиться? Мені здається, у неї якісь проблеми з розвитком? – Нова сусідка спробувала бути делікатною і завела розмову «здалеку».
— Правда? А з чого ти так вирішила? – Марина, вже звикла до не тактовних запитань і зауважень, вирішила, що цього разу з неї досить.
— Ну а як можна інакше подумати? Не можу точно визначити діагноз, але у неї явне відставання в розвитку!
Вона прийшла зі школи, ти їй наказала руки мити і сідати обідати, а вона через п’ять хвилин знову підходить і знову ти їй ті ж вказівки даєш. Їй скільки років? Десять?
Давно пора її показати фахівцям! Це ж ненормально. Хоча… може, ви її просто розбалували понад міру.
— Дарино, а тобі не здається, що ти зараз не у свою справу лізеш? Ти не подумала, що мені можуть бути неприємні такого роду зауваження? – Марина швидко здогадалася, про що говорить гостя, але не могла упустити можливість підколоти нову людину в їхньому оточенні.
Останнім часом вона придумала для себе нову розвагу, і сусідка виявилася ідеальним кандидатом для неї.
— Марино, ти мене вибач, якщо образила. Постараюся надалі бути тактовнішою. А поки, мені, мабуть, пора. – Сусідка встала і попрямувала до виходу, мимохідь зазирнувши в кухню і побачивши те, що змусило її різко зупинитися і на п’ять хвилин «зависнути», не в силах вимовити навіть слово.
У цей момент ті, хто сидів у вітальні, вибухнули гучним реготом.
У таку ситуацію потрапляв кожен новий гість, що вперше приходив у дім Сергієнків.
***
— А інший лікар мені сказав, що там точно не один! І я чомусь більше вірю йому! Або ви обидва помиляєтеся, і у мене там сороконіжка!
— Дівчинко моя люба! Ви кому більше вірите, мені чи цій дитині, яка тільки вчора з пісочниці виповзла? – Літній лікар нахмурився, оглядаючи великий живіт Марини і вислуховуючи її нескінченне лепетання про те, що на минулому прийомі сказав молодий фахівець.
— Я, зрозуміло, вірю вам! Але мені б хотілося почути й інші думки. Просто… ви ж самі бачите – у мене живіт, як у бегемота! Це ж ненормально!
Мені часом здається, що всередині мене виводок кошенят, а не одна велика дитина. У сусідки по палаті теж велика дитина зʼявилася на світ, більше чотирьох кілограмів. І вона говорила, що малюк був спокійний.
— А ваш неспокійний! І мені здається, я розумію, у кого він таким вдався! Вставайте! Все у вас чудово. Завтра, максимум післязавтра, будемо зустрічати вашого богатиря.
Через два дні той самий лікар метався по палаті, обрушуючи на медсестер усі прокляття, які зміг згадати.
— Що за персонал? Куди ви дивитеся? Де вас учили медицині! Чому нічого не готове до прийому дитини?
— Взагалі, все було готово! Хто ж знав, що їх там двоє! Ви ж самі кілька разів говорили, що Віктор Сергійович помиляється! – Намагалася виправдатися медсестра, але її перебив молодий гінеколог, який вів цікавий стан Марини протягом останніх тижнів і намагався переконати майбутню матір у тому, що вона очікує двійню:
— Я знав! І тисячу разів вам це говорив. У сусідній палаті є все необхідне для прийому другої дитини. Бігом туди, а ви (він звернувся до Марини) докладіть усіх сил, щоб потерпіти пару хвилин.
Марина, шокована новиною про двійню, проявила чудеса витримки, і через рекордні для двійнят двадцять хвилин на світ з’явилася друга дівчинка.
— Та вже, колего! По-моєму, мені пора на пенсію, якщо я примудрився не відрізнити великого малюка від двійнят!
Марина дивилася на доньок і не розуміла, як вони з чоловіком впораються одразу з двома дітьми, якщо насилу зважилися на появу одного. Вона ще не знала, що їм найближчим часом доведеться пройти справжній курс молодого бійця.
Через два тижні щасливу матусю та малюків виписали додому, і для молодих батьків почалися справжні тяжкі будні.
— Марино, ти цю годувала чи мила? – Втомлений і сонний Сергій увійшов до ванної, де Марина домивала одну з доньок.
— Не пам’ятаю. Щоб не втрачати даремно час – піди поки свою нагодуй, потім поміняємося.
— А якщо вона вже їла?
— Значить, міцніше спати буде!
Через півгодини обидва подружжя благополучно забули про рішення помінятися і почали укладати доньок спати.
Тільки через годину безперервного заколисування і криків малюків стало зрозуміло – діти не можуть заснути, оскільки батьки одну дочку примудрилися двічі нагодувати, а другу – двічі викупати.
Незважаючи на допомогу бабусь, які періодично приїжджали в гості, молодим батькам важко давався догляд одразу за двома доньками.
Минуло кілька місяців, перш ніж Марічку і Даринку стали розрізняти не тільки батьки, але й інші близькі.
Як усі близнята, малята були дуже близькі й буквально відчували одна одну. Якщо вночі прокидалася одна, друга через пару хвилин теж відкривала очі.
Батькам малюків здавалося, що вони ніколи не зможуть виспатися.
Однак, непомітно минули роки відвідування малятами дитячого садка, дівчатка пішли до школи.
Однакова шкільна форма зробила й без того схожих сестричок абсолютно однаковими. Часом ця однаковість призводила до всіляких курйозних ситуацій.
— Мамо, привіт, я вдома! – заглянула Марічка в кімнату, де батьки приймали гостей – сусідів, які всього пару днів тому переїхали в їхній під’їзд.
— Чудово! Помий руки і сідай обідати. Не забудь форму акуратно розвісити!
Через кілька хвилин у кімнату заглянула Даринка, яка відстала від сестри, оскільки забігала по дорозі до магазину.
— Мамо, я вдома. Купила хліб, як ти і просила.
— Розумниця. Помий руки і сідай обідати. І форму не забудь повісити акуратно, — терпляче повторила мама.
Сусідка, побачивши цю ситуацію, вирішила, що в сім’ї підростає розумово відстала донька, яка не розуміє простих вказівок з першого разу.
Саме тому вона не пропустила нагоди порекомендувати батькам приділяти розвитку дівчинки більше уваги.
— Марино, у мене є адреса корекційної школи. Там дівчинці з такими порушеннями буде куди краще, ніж у звичайній школі.
Вона ж у вас навіть звернену мову не розуміє! Тобі ж довелося двічі повторити просте прохання! А це — явна ознака відхилення! Повір мені, краще зараз почати корекцію, ніж потім кусати лікті.
Марина, яка вже чула всі можливі поради щодо виховання дівчаток, швидко здогадалася, що сусідка просто помилилася, але вирішила перетворити ситуацію на жарт.
А сусідка, вирішивши, що злегка перейшла межі, зібралася ретируватися додому і по дорозі до виходу помітила на кухні двох дівчаток і здогадалася про те, що помилилася. Веселий сміх господарів квартири підтвердив її здогадку.
Незабаром дівчатка й самі навчилися використовувати свою схожість з вигодою для себе. Кожна з близнят вчила лише половину уроків і старанно піднімала руку на тих предметах, до яких була готова.
Навіть на випускних іспитах сестрам вдалося обдурити всіх. Кожна з сестер здавала усні іспити по два рази, швидко змінюючи зачіску перед тим, як увійти в клас.
Цей же фокус їм вдалося провернути і на вступних іспитах, з тією лише різницею, що одна з дівчат вступила на денне відділення медичного університету, а друга – на заочне педагогічного.
— Даринко, сходи за мене вранці на лекції! А я потім за тебе ввечері сходжу, або залік здам.
— Ну ні! Я тобі вже одного разу повірила. Ти залік здала погано, мені перездавати довелося. Якщо лінь відвідувати заняття, треба було на заочне вступати. Тож, підйом і марш вчитися!
Тільки найближчим вдавалося розрізняти дівчат, але й вони часом потрапляли в курйозні ситуації.
Сестри практично одночасно почали зустрічатися з молодими людьми, вирішивши для себе, що заміж погодяться вийти за тих, хто точно ніколи не зможе їх переплутати.
Вони неодноразово влаштовували своїм половинкам всілякі перевірки, намагаючись підловити, але хлопці, мабуть, знайшли в дівчатах якусь секретну відмінність і жодного разу не допустили промаху.
— Даринко, ти кривляйся менше! Тоді мій точно помилиться!
— Ага! А ти не будь такою крижаною без почуття гумору, інакше мій одразу зрозуміє, у чому підступ!
— Ну звісно! Не забудь на побачення спідницю одягнути, мій Костик не любить, коли я в штанах приходжу.
— Ну ні! Мені зовсім не личать спідниці! У мене ноги негарні. Напиши своєму Костику, що в штанах прийдеш!
— Тоді він точно зрозуміє, що це не я. У мене ж ноги гарні! А ти, взагалі-то, моя сестра. Тож кидай випендрюватися!
У підсумку, дівчатам так і не вдалося заплутати своїх коханих, і два весілля відгриміли одне за одним.
Роблячи в житті все разом, на весіллі дівчатам захотілося бути єдиними нареченими.
Після весілля Марічка, яка закінчила медичний університет, вирішила не зволікати з появою в родині дитини, і незабаром у сімʼї з’явився маленький Артемко.
Дивлячись на сестру, яка вміло орудувала з підгузками та пляшечками, Дарина незабаром теж опинилася в рядах дівчат з животиком, одного разу зіткнувшись у жіночій консультації з вельми усміхненим гінекологом.
— Маріє! Добрий день! Вітаю вас! Ви вирішили не зволікати і одразу за другим вирушити? А що ж цього разу не до мене на облік встали? Навіть трохи прикро, ми з вами так чудово минулого спілкувалися!
— Добрий день. Річ у тім, що я не Марічка, я її сестра. Тому я до вас на облік і не стала. Але якщо ви та, про яку так багато торочила сестра, я із задоволенням переведуся до вас.
Навіть після появи на світ первістків, сестри не (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) перестали бути напрочуд однаковими. Їх плутали друзі та колеги, а незабаром почали плутати і друзі дітей.
На перший круглий ювілей Артема Марічка запросила його друзів, а тітка Дарина, яка спізнювалася на свято, повинна була привезти піцу.
— Даринко, ну ти де? Мене діти зараз живцем з’їдять! – Марічка вдесяте дзвонила сестрі з проханням поспішити.
— Я трохи спізнююся. Ти поки розваж їх чимось! – Дарина не передбачала, що затори у вихідний день можуть виявитися настільки істотними.
— Тоді мені простіше буде замовити доставку. Не поспішай, твою піцу потім дорослою компанією з’їмо.
— Ну вже ні! Я обіцяла племіннику, що сама привезу його замовлення!
Марія, незважаючи на обіцянку сестрі, вирішила не чекати і замовити доставку.
— Ну що, дітки! А ось і очікувана піца! Налітаємо, не соромимося! – Мама іменинника поставила на стіл частування і вийшла з кімнати.
У цей же момент до квартири влетіла червона від швидкого бігу Дарина, на ходу знімаючи взуття.
— Малеча! Хто встиг зголодніти? Не повірите, що я для вас знайшла! Найкраща піца в цьому місті! – Дарина ефектно внесла в кімнату частування і застигла з коробкою в руках.
Діти, які не знали, що у мами іменинника є сестра-близнюк, відкрили роти від подиву.
Адже всього хвилиною раніше його мама вже входила до них, правда одягнена була інакше, та й волосся за хвилину встигла відростити.
— Напевно, не треба було нам піцу з грибами замовляти! Схоже, в ній не печериці були, а мухомори, раз у нас галюцинації почалися! – Вирішили здивовані гості.
Минуло ще кілька років.
У сім’ї Марічки зʼявилося ще двоє дітей. Дарина вирішила зупинитися на одному.
Сестри роз’їхалися по різних містах, але намагалися не втрачати зв’язку.
З часом життя сильно змінило обох, зараз їх уже неможливо переплутати, але при кожній зустрічі вони згадують цікаві та курйозні історії з життя.
А ви зустрічали такі ситуації у своєму житті?
