Мені боляче, я не розумію, навіщо так довго ображатись, тим більше я перша, незважаючи на те, що мені теж прикро, я все одно робила спроби примиритися

У нас із чоловіком сталася сварка, я теж винна, що не поводилася спокійно, але я не ображала чоловіка. Тепер він ходить ображений, я не можу дивитися на це.

Сварка сталася через те, що подзвонила його мама. Вона кликала нас в гості на дачу, але чоловік до цього сказав мені, що він не хоче їхати.

Коли подзвонила свекруха, я була дуже заклопотана, з однієї сторони підгоряла яєшня, а з іншої сторони потекла посудомийна машинка. Я сама не зрозуміла, як сказала свекрусі, що її син просо не хоче їхати на дачу, тому що доведеться працювати фізично, а він хоче полежати на дивані.

Свекруха дуже образилася, подзвонила одразу чоловікові. А він потім прийшов до мене й почав сварити за те, що я не придумала відмазку для нього.

Підходила кілька разів просити вибачення, обіймала його, пропонувала йому обід, вечерю, але він просто холодно дивиться на мене і від всього відмовляється. Відштовхує, коли я намагаюся його обійняти, спроби поговорити закінчуються фразою. «ти у всьому винна».

Мені боляче, я не розумію, навіщо так довго ображатись, тим більше я перша, попри те, що мені теж прикро, я все одно робила спроби примиритися. Просто неможливо жити в такому напруженні.

Як мені бути? Чоловік не робить кроку на зустріч, але й сама благати пробачити мені його не хочу, адже це він обзивав мене і до того ж штовхнув. Я нормально просила вибачення й обійняла, але він сказав мені «відчепись» і відштовхнув.

Чи варто мені ще раз пробувати просити вибачення чи просто його більше не чіпати? Мені складно накопичувати образу, але й він може тиждень не розмовляти зі мною.

Я не знаю, чи мені це потрібно? Живу як на якомусь вулкані, не знаю, коли він образиться і перестане зі мною розмовляти.

Допоможіть, будь ласка, порадою. Зовсім не розумію, як поводитися в таких ситуаціях.