Ми з чоловіком знайомі 5 років, заміжня 3 роки. Є дуже маленька дитина (до 3 років).
Коли ми познайомилися, він не працював, але надалі влаштувався на мало оплачувану роботу і життя пішло своєю чергою. Поки я працювала, то я фінансово підтримувала його і себе. Потім пішла у декрет.
Стало складніше — до 1,5 років виплачували декретні (як не дивно, вистачало на найнеобхідніше). Незабаром виходити на роботу.
У нас були відкладені гроші, мої декретні + мої гроші (переведені в долари). Ми з чоловіком обговорювали вкласти ці гроші у проведення газу на його дачу, причому частину суми, не маленьку, було внесено мною.
Крім цього багато зроблено було мною, це і ремонт у нього на квартирі, вставили вікон у нього ж. Основні події розпочалися буквально нещодавно.
Мій чоловік прийшов додому і сказав, що зателефонували працівники газу та сказали принести чергову кругленьку суму. Я підрахувала гроші, залишила на життя та одяг дитини практично не залишалося, оскільки чоловік купує тільки продукти, а одяг дитині і собі купую я сама.
Я йому телефоном кажу: «чекай, не бери, давай обговоримо — сума дуже велика». А він мені каже: “ні, я вже все вирішив, треба зараз”.
Я в цей час із дитиною гуляла — схопила дитину та додому. Застала, на порозі вже з грошима стоїть, я почала просто благати не треба виносити, він ні в яку, я на порозі встала, а він каже, через тебе перейду, але винесу.
Мені довелося піти на хитрість відволікти його і гроші просто видерти з рук. Він повернувся злий буквально через 3 хвилини, мені довелося запросити маму (оскільки там і її гроші) і пояснювати, що відразу така сума величезна, треба частково, почекати поки я піду на роботу.
Кажу, що може не вся сума спочатку вноситься. Я була готова на частину, але не всю суму.
Загалом, він розлютився, сказав, що я гроші викрала у нього (це свої ж декретні + мамині). І влаштував нестерпне життя.
Спочатку запаролив комп’ютер і коли я сказала, що для дитини іноді потрібні мультфільми (телевізора у нас немає), сказав, спочатку газ, потім комп’ютер. Потім сказав, що їжу навіть для дитини купувати не буде і сказав, що тепер грошей у нього немає, і я маю ще й годувати всіх, при тому, що поки не працюю.
Дальше більше! Сказав, що ми з дитиною повинні поїхати до моєї мами, бо вона здаватиме квартиру, а сам поїде до своєї матері.
Сказати, що я була шокована, нічого не сказати. Дзвоню його матері, ділюся з нею цим, а вона відповідає, мовляв, не дала йому гроші на газ, тепер виходить так, що її син правий, а я взагалі, м’яко кажучи, не ідеальна.
Після питання, що за сім’я, яка живе нарізно, відповіла, що зустрічатиметеся, як коханці у орендованій квартирі. Загалом, страх це.
Хочеться втекти звідти, але все думаю, раптом зрозуміє, та й дитину шкода. Потім після аналізу ситуації згадую, що одразу стала поганою, як перестала отримувати гроші та віддавати їх у родину.
Було 1000 причіпок. Я, як виявилося, і не готую, і не перу, і нічого не роблю, хоча я тоді, як білка в колесі крутилася, намагаючись і за маленькою дитиною встежити, і щоб усе було добре. Свекруха казала, що я їй чужа людина.
Лігла до лікарні — чоловік і свекруха мене не відвідали, не забрали, це після операції, участь брала лише моя мама. І за собою, виявляється, не стежу (звісно з дитиною маленькою на себе мало часу вистачає), але і тут я намагалася, схудла після появи дитини, намагалася виглядати нормально при нестачі фінансів.
Так, до речі, мене постійно дорікали, чоловік казав, що живемо на його дачі та в його квартирі, і тому всі зобов’язані його слухатися. І дитину не збирався у себе прописувати, прописала до себе, де на той момент жили моя мама та батько (я була тоді в рожевих окулярах і нічого очевидного довкола не помічала).
Загалом, у безвиході я, і що робити, не знаю. Єдине думаю, що мого чоловіка вже не виправити, тому що тільки намагаюся завести розмову, він мене одразу бере в облогу і каже: «спочатку газ, потім все інше» — і це було не раз і не два.
