Совість мучить за такий вчинок. Сьогодні зі мною стався неприємний випадок мені досі погано. Щоправда, я тут сама винна.
Пішла я ввечері зі своїм песиком на прогулянку, взяла сміття, щоб викинути. Зайшли ми в ліфт, доїхали до першого поверху, я якось задумалася і не чекала того, що коли ліфт зупинився і двері почали відчинятися, залізла дитина.
Дитині на вигляд років п’ять, напевно, і я чомусь злякалась і мабуть собака моя це відчула, і почала гавкати. Не те, що на дитину, а просто гавкати грізно.
Мій пес помісь такси та спанієля, він невеликий, мені б його на руки взяти, а я не можу, бо в іншій руці сміття. Я з ліфта його витягла. Стояли батьки цього малюка, нічого не говорили, а коли відійшла до стінки, то вирішила дати своєму собаці, покарати трохи за непослух.
А він став на задні лапи, вибачаючись, але по вуху все одно отримав. Так ось дитина ця почала плакати, чому я так і не зрозуміла. Чи він налякався мого пса, чи тому, що ми пішли, і він не бачить пса. І мені ось якось не по собі досі. Я думаю, що дитина злякалася, хоча чомусь я сама сьогодні налякалася того, що дитина влетіла в ліфт.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…