Мені вже 22 роки, я працюю, живу з мамою, сестрою та братиками. Познайомилася з чоловіком, і ми разом уже 7 місяців.
Спочатку все було добре, моя мама була рада, що я знайшла собі хорошу людину і навіть іноді фантазувала, як вона няньчить наших майбутніх дітей, своїх онуків. Але після останньої нашої з ним сварки, у суперечку влізли мами з обох боків.
Опускаючи подробиці та деталі, скажу тільки, що вони сильно посварилися між собою, кожна доводячи свою правоту, і тепер моя мама категорично проти наших стосунків із цим хлопцем, і це при тому, що до коханого вона свою думку зовсім не змінила. «Він хороший, але сім’я в нього погана, тож я хочу, щоб ти його покинула» — це її слова.
Але ми одне одного любимо і плануємо з’їхатися, пожити трохи разом, а потім і одружитися. Але я не хочу через це постійно сваритися з мамою.
А вона сприймає всі мої докази в багнети. Мовляв, я дурна, мучуся і настраждаюсь з його родиною, хоча жити з ними ми не збираємося.
Ніяк не можу до неї донести, що в мене своя голова на плечах є, і що мені вже не сімнадцять років, і що якщо я зроблю помилку, то й буду розхльобувати сама.
Мамині поради я слухаю, не хочу її ображати, але вирішувати хочу сама за себе. І влаштовувати своє майбутнє теж хочу сама, без будь-якого втручання, навіть маминого. Життя моє.
Загалом тепер не знаю, як після всього, що сталося, налагодити стосунки з мамою, як помирити наших мам і спокійно жити з молодим чоловіком. Прошу у всіх вас поради. Дякую.
