Мені незабаром виповниться 50 років. Після школи вступила до педагогічного, але так і дня у школі не пропрацювала. На четвертому курсі захопило мене кохання, заміж вийшла одразу після закінчення вузу.
Мої батьки нам на весілля подарували двокімнатну квартиру у новобудові, без ремонту. Ми були щасливі. Ремонт робили вже самотужки.
Чоловік на той час уже працював, мав хорошу зарплату і сказав: «сиди вдома, господарюй, дітей виховуй». Я якраз і чекала на появу доньки.
А подаровану моїми батьками квартиру оформили на чоловіка, він сказав, що так простіше та дешевше в оформленні. Я, наївна та закохана, була з усім згодна, ми ж збиралися жити разом до глибокої старості та померти в один день.
Потім чоловік отримав у спадок від батьків однокімнатну квартиру, ми її почали здавати в оренду. За 7 років у нас з’явилася ще одна донька.
На роботу чоловік мене не пускав, щоб займалася господарством та дітьми. Він розкрутив власну фірму, прибутки зросли.
Мої батьки віддали нам свою земельну ділянку, і чоловік загорівся бажанням збудувати власний будинок. Чотири роки пішло на будівництво, потім ми продали квартиру, подаровану моїми батьками, чоловік умовив мене взяти кредит на своє ім’я, за ці гроші ми добудували будинок і перебралися туди.
Будинок та ділянку чоловік також оформив на себе. Ми щасливо жили у новому будинку 12 років.
Я всі сили вклала в оформлення інтер’єрів, своїми руками робила оригінальні розписи, вітражі, щоби було красиво і затишно. Посадила сад, зробила розкішні квітники, а всі овочі були зі свого городу.
Старша дочка вийшла заміж і поїхала на інший кінець країни, молодша вже навчалася у медичному на третьому курсі. І одного злощасного дня до доньки позайматися в гості прийшла її інститутська подруга.
Вона дуже загравала з чоловіком, а той був задоволений такою увагою юної красуні. Закінчилося тим, що він подав на розлучення, відразу одружився з цією подругою.
Мене з дому виселив до однокімнатної квартири, яка дісталася від його батьків. При розподілі майна суд не врахував жодних моїх аргументів про те, що в будівництво будинку були вкладені кошти від продажу квартири, подарованої моїми батьками, і ділянку теж від них.
У мене, як виявилося, немає жодних прав на спільно нажите майно, тому що я ніколи не працювала. У чоловіка був дорогий відомий адвокат, а в мене – ніякого захисту.
У мене навіть відібрали той автомобіль, який чоловік подарував мені на 45-річчя, але оформив теж на себе. Зараз у будинку, побудованому й облаштованому мною, не менше, ніж чоловіком, живе ця дівчина, яка прийшла на все готове, вона їздить моєю машиною і дивиться на мене як на порожнє місце.
Дочка спочатку була проти одруження батька на своїй ровесниці, але потім змирилася (він платить за її навчання і повністю утримує). А я нічого не маю.
За спеціальністю до школи мене у 50 років і без стажу ніхто брати не схотів, знайшла роботу у страховій компанії на мінімальну зарплату. Ось такий підсумок мого життя, яке я присвятила чоловікові, дітям та сімейному гніздечку.
