Мої батьки постійно просять допомоги мого чоловіка. У нас важко з грошима, ні на що не вистачає, лише оплачуємо кредити.
— Доню, дайте трохи грошей, не вистачає на продукти на тиждень. Ще потрібно купити пральний порошок та зубну пасту.
— Звісно мамо, скільки потрібно? – відповідаю я мамі щоразу, розуміючи, зо тепер нам з чоловіком потрібно буде заощадити на продуктах.
Чоловікові доводиться підробляти фізично і ось у нього грижа пупка, і спина дуже болить, він ходить важко. Перша робота сидяча була.
Сама я в декреті, скоро нам буде місце в саду, і я піду працювати. Пішла б раніше, але нема з ким дитину залишати, мати сказала, що у неї своє особисте життя, вона не зобов’язана, вона втомлюється, хворіє.
А ми не маємо грошей навіть на їжу. Так вийшло, що чоловік віддає борги не свої, а родичів, але мені його дуже шкода і я не дозволила йому більше підробляти фізично, думаю краще вже без грошей, аніж він взагалі потім не встане.
І ось у мої батьки живуть у своєму будинку, і постійно його просять допомогти по дому, зробити важку роботу. Він робить її один, тому що вітчим теж хворів і не можна було тяжкості піднімати якийсь час.
Нині у нього все нормально. Хто у своєму будинку живе, знає, що це за робота. Купили вони дров машину, мій чоловік допоміг розколоти, вони купили ще 2 машини, він знову кожні вихідні коле, приходить додому і просто падає.
Мені так шкода його, я натякнула, що чоловік хворіє, і запропонувала заплатити людям, які зроблять за гроші, а так, як вони знайомі, то візьмуть не багато. Вони відмовилися, мовляв, ми ще не жили, щоб у нашому домі чужі люди за гроші це робили, коли ми самі можемо.
Вони мають гроші заплатити, та й трохи там, але вони відмовилися і купили ще одну величезну машину дров і сміються, мовляв, роботи на місяць ще. Я не знаю, що робити у цій ситуації.
Чоловік мовчки коле дрова, а ввечері приходить і від болю падає. Але як відмовити?
Скажімо не підемо і все, мама відвернеться від нас, і до того ж вітчим піде колоти один, і що станеться зі здоров’ям, винуватими будемо ми, що не допомогли.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…