Ми вирішили подати документи на кредитування на житло, щоб жити у своїй квартирі та отримати міську прописку, батьки нас підтримали і навіть додали грошей на початковий внесок, через кілька місяців ми жили у своїй квартирі

Вийшла заміж п’ять років тому. Моєму щастю не було меж.

Мій чоловік друг і однокласник мого старшого брата часто бував у нас вдома. Пам’ятаю, коли ще ми навчалися у школі, у нього не стало батька і мій тато намагався привчити його та мого брата до «чоловічої» роботи.

Ми жили у приватному будинку, і роботи завжди вистачало. Після весілля ми жили з моїми батьками, потім я дізналася, зо чекаю дитину, все протікала важко, набряки та високий тиск.

У селищі, де ми жили з батьками, не було стаціонару, тож мені довелося лежати у місті – 165 км. Чоловік винайняв квартиру поруч із лікарнею, щодня, після роботи мене відвідував.

Потім на світ з’явився син, за пару місяців повернула себе у колишню форму. Після життя у місті, ми вирішили тут залишитися.

Тут гарна дитяча поліклініка, багато шкіл та садків. За півтора року після появи сина у нас з’явилася донька.

Ми вирішили подати документи на кредитування на житло, щоб жити у своїй квартирі та отримати міську прописку. Батьки нас підтримали і навіть додали грошей на початковий внесок.

Через кілька місяців ми жили у своїй квартирі, я подала документи, щоб оформити спадщину на квартиру покійної бабусі, та додати ці гроші на погашення боргу.

Поки більше місяця чекали на відповідь, у чоловіка на роботі почалися затримки виплати зарплати. І чоловік звільнився.

Щоб було чим заплатити за житло, ми з ним таксували на нашій машині. Я вдень, він уночі.

З однією клієнткою розмовляли, вона запросила мене на співбесіду до магазину. Мене взяли, чоловік сидів з дітьми, старшого сина віддали у садок, але він часто хворів і залишався вдома.

Час минав, я працювала з ранку до вечора 2 через 2 на роботі. Потім приходила додому, вдома іграшки розкидані, ліжка не заправлені, гори брудного посуду, все з’їдено, дитячі речі валяються, горщик повний стоїть, це чоловік підсів на онлайн-ігри.

Якийсь час я мовчки прибирала, потім почала лаятись, що можна і відірватися від комп’ютера, і прибратися, приготувати. Що я теж втомилася після роботи і мені хочеться відпочити, а не займатися прибиранням та приготуванням.

Адже я, коли він працював, також сиділа з дітьми і все встигала по дому. Втомилася, не можу так більше.

Відстоїш 12 годин на ногах і потім удома ще друга зміна. І до чоловіка не достукатися, він вважає, що сидить із дітьми, і це вже подвиг.

За рік звик сидіти вдома, грати на комп’ютер і роботу не шукає. Що робити не знаю. Кредит взяли, він позичальник, я гроші з квартири бабусі у неї вклала. Як бути?

You cannot copy content of this page