Щедрі чоловіки – рідкісні, тому особливо цінні. Ні, я зараз не маю на увазі подарунки коханим у вигляді яхт, островів та незліченних скарбів. Зустрічалися мені й відверто скупі екземпляри, що наполегливо намагалися під лупою розглянути рахунок у кафе, щоб вирішити: салатик дами не дорожче чи випадково його стейка?
— Не знаю, скільки ще я витримала б, – шукає у сестри підтримки Оксана, – та й сенс був терпіти і чекати? Чи зміниться? Ніколи він не зміниться. Жити заради статусу заміжньої жінки? Маячня повна.
Кілька місяців тому Оксана вийшла заміж за Віталія. До цього пара ще близько року була у відносинах, під час яких обранця не було помічено ні в чому поганому.
— Хороша сім’я, – говорила Оксана, – правильні цінності, серйозні устремління, націленість на сім’ю. Так мені здавалося: спокійний, серйозний, ґрунтовний.
Віталік старший за свою обраницю на 6 років, йому зараз 33 роки, Оксані всього 27. Після весілля жити дівчина з батьківської квартири перейшла до чоловіка, до його власної дошлюбної квартири.
— Щаслива ти, – говорили подружки та родички, – чоловік молодий, діловий, видний, з житлом. Давайте вже швидше спадкоємців, благо, є куди.
Оксана не планувала затягувати питання з дітьми, Віталій був також націлений на якнайшвидше збільшення сімейства. Але відразу після медового місяця постало інше питання.
— Сидимо, – каже Оксана, – я вечерю приготувала, їмо. Тут чоловік і питає.
— А що там за історія у тебе із кредитом?
— Брала, – кажу, – три роки тому брала 300 тисяч на покупку машини. Довелося брати, під великий відсоток, бо працювала тоді ще недовго, зарплата дозволяла, а на менший відсоток мої документи не підійшли б.
Віталік вислухав дружину, головою покивав, потім розмова у них перейшла зовсім на інше, а наступного дня чоловік, повернувшись із роботи, знову порушив цю тему.
— Ми живемо у мене, – сказав Віталік Оксані, – за квартиру у нас платити не треба. А бюджет, я думаю, на даному етапі відносин нам слід будувати за принципом 50 на 50, тобто скидатися рівними частками, скільки ти, стільки і я. Так, напевно спочатку нам доведеться втиснутися в харчуванні. А одягатимемося на те, що у кожного залишиться.
Оксана просто не могла нічого сказати, тоді чоловік вирішив довести свою думку:
— Ось дивися, – сказав він, – квартира моя дошлюбна, машина теж твоя дошлюбна. Але ж за квартиру я все виплатив, а за машину ти борг не віддала. Чому я маю платити твій кредит за твою машину? Ти сама вляпалася в невигідну позику, сама мусиш і викрутитися. Зрозумій, то ти виробиш відповідальність за свої рішення. А коли віддаси, тоді у нас з тобою буде повністю загальний гаманець, всі гроші в одну скриньку.
— Тобто він мене ще й виховував, уявляєш? – вигукує Оксана. – Я, якщо чесно, хотіла одразу речі збирати. Мама відмовила, мовляв, він ніколи не був одружений, не знає, як і що, ну жадібний, але поживеш і зрозумієш переваги такого чоловіка.
Оксана вирішила почекати та подивитися, що буде. А було ось що…
— Ти ще не хочеш порадувати мене новиною про те, що я стану татом? – Запитав чоловік приблизно через місяць після того, як відбулася розмова про наповнення бюджету і кредит Оксани, який вона повинна платити сама. У виховних цілях.
— Ні, – відповіла Оксана, – поки що у мене немає таких новин.
— От і славно, – сказав Віталік, – значить, у нас поки що є час.
— Час для чого? – Не зрозуміла дружина чоловіка.
— Давай ти щомісяця вноситимеш в окремий гаманець або на окремий рахунок суму, хоча б приблизно рівну сумі твого кредиту, – видав Віталік, – я тут подумав, ти будь-якої миті сядеш у декрет і що? Вийде, що твій кредит я оплачуватиму? Адже ми домовилися. А це буде такий накопичувальний фонд, ти у декреті, а на кредит гроші сама відклала! Принаймні кілька місяців у нас є. Я ж не закликаю тебе почекати з дитиною до моменту виплати всієї суми банку, але ти маєш бути відповідальною. Так, тобі доведеться ще скоротити свої витрати, але так буде чесно.
— Дожувала я сніданок, – каже Оксана, – з чоловіком дійшла до зупинки, він поїхав, я на свою маршрутку чекала а потім і зателефонувала на роботу начальнику, відпроситися.
Замість роботи Оксана пішла збирати свої речі та перевезла їх знову до мами на квартиру. Віталік цього кроку не зрозумів.
— Бачиш, – сказав він, – а якби ми довше прожили, а потім розбіглися? І я весь цей час платив би за твою машину? Виходить, я міг би її поділити, як спільне майно? А так мирно розійшлися. Ніхто і нікому мусить не залишився, ніхто не в образі.
— І, правда, казковий ідіот, – висловилася сестра, – прожили б і довше, якби твій Віталік не затіяв цю метушню з кредитом за машину. Жмот, що прикривається правильними словами і купою основ – найнеприємніший варіант жмота. І добре, що у декрет ти так і не зібралася. Чоловік має радувати і допомагати зробити життя кращим, а погано жити ти й сама зможеш, якщо захочеш, звісно.
Як вважаєте, права Оксана? Чи вправі вона могла очікувати, що її дошлюбний кредит вони з чоловіком тепер виплачуватимуть разом?
Чи має рацію Віталій: без нього взяла, сама й має відповідати за зобов’язаннями за своє майно?
Чи все ж таки не в принципі справа, а в тому, як чоловік подав свої переконання молодій дружині?
