Я впевнена, що кохання не триває все життя, навіть якщо чоловік і жінка прожили разом до самої старості. Їх пов’язує звичка, діти, нажите майно, яке не хочеться ділити, або, можливо, якісь спільні інтереси та захоплення. Але кохання не триває довго.
Я зробила такий висновок не лише з власного життя, а й із сімейних стосунків своїх подруг та знайомих. На роботі ми завжди по-доброму заздрили Наталі, що в неї чоловік такий уважний і кохає її.
І на роботу підвозить, і з роботи забирає, за покупками також завжди разом. Вона мовчала і трохи посміхалася, слухаючи нас.
Але одного разу, коли кожна з нас скаржилася на чоловіка, і казали, що добре хоч комусь пощастило вдало вийти заміж, Наташа мовчки розстебнула кофтинку і показала синці.
Ми не могли повірити, що такий зразковий люблячий чоловік міг образити. Виявилося, що він страшенно ревнивий і це пояснювало те, що вони постійно разом. Він не давав їй кроку ступити одній.
Після роботи вдома завжди допитував, де була і з ким спілкувалася. Навіть після подарованих на 8 березня на роботі квітів допит влаштував.
Колектив у нас жіночий і ревнувати її просто нема до кого, але він все одно знаходив для цього привід. На наше запитання, чому вона не розлучилася з ним досі, вона сказала, що облаштована квартира, майже добудована дача, як все це ділити.
Тим більше, що до дітей він ставиться добре. Та й її любить, дарує подарунки, допомагає по дому. У моєї подруги чоловік щовихідних їздить на рибалку з друзями, відпочивати після робочого тижня.
Вона вихідні проводить на кухні, з дітьми та уроками, за пранням та прибиранням. До його приїзду обов’язково, щоби все було зроблено, бо він не любить, коли при ньому вона зайнята.
Я не хочу сказати, що всі чоловіки погані. Просто я не зустрічала людей, які прожили понад двадцять років, зберегли кохання. Зовні все нормально, але кожен має свої проблеми.
Хтось терпить через дітей, хтось через гроші та майно. Комусь заважає громадська думка розлучитися та розпочати нове життя. І ми всі заручники обставин, і чоловіки з нами, і ми з ними.