Вже другий рік я працюю продавцем у невеликому зоомагазині. Асортимент у нас стандартний, корми для будь-яких тварин, починаючи від рибок і закінчуючи великими породами собак, переносок, кліток та купа супутнього дріб’язку.
Користуючись нагодою, хочу також розповісти про наболіле. Напевно, немає жодної людини, яка хоч зрідка ходить магазинами, яка б не помітила, що все навколо дорожчає, а цифри на цінниках змінюють одна одну чи не щодня.
На жаль, ціни зростають скрізь, зокрема й у зоомагазинах, оскільки майже все, що тут продається, завозиться з-за кордону, а отже, купується за долари, про курс яких усі знають. Проте мені, тендітній дівчині, доводиться вислуховувати дуже багато образ щодо підвищення цін.
Не дивлячись на те, що я просто найманий працівник, я не володію магазином і не встановлюю ціни. І тим більше не визначаю державну політику, не встановлюю курси іноземних валют і не беру участі у формуванні мит.
Не розумію, чому я маю слухати ваші погрози викинути з дому своїх кішок і собак, оскільки годувати їх вам більше нема чим. Ви так на жаль давите і думаєте, що я вам віддаватиму корми в рахунок власної зарплати (крихітної, до речі, але ж вам це жодного разу не цікаво).
Не можу надати вам настільки бажану вами знижку, оскільки не маю на це права. І цього права у мене не з’явиться, як би сильно ви не грюкнули дверима, вибігаючи з нашого магазинчика.
Я відмовляюся навіть намагатися зрозуміти деяких покупниць у дорогих дублянках і шубах, які влаштовують істерики щодо підвищення ціни на 40% на банку не найдорожчого котячого корму. Ніколи не повірю, що у вас ці гроші останні.
Зрештою, годуйте свою породисту кішку манкою або домовляйтеся, щоб вона мишей ловила, я тут до чого? Не я змушувала вас заводити догів та вівчарок, яких треба добре годувати.
Це ваш головний біль і не потрібно намагатися його перекинути на мене – у мене взагалі ніколи собак не було і, гадаю, ніколи не буде. Я завела собі морську свинку, тому що думала головою наперед.
Чим думали ви, заводячи вовкодава, я не знаю, але це ваша особиста справа, яка не має до мене жодного відношення. До речі, своїй живності я купую корми за тими ж цінами, що й ви, не клянчу знижку у керівництва на копійчані товари. Такі покупці, на щастя, далеко не усі.
Як не дивно, пенсіонери практично не влаштовують у нас у магазині потворних сцен. Мовчки зітхають, відраховують потрібну суму і тихо йдуть годувати своїх вихованців. Не знаю, з чим це пов’язано, але за своїх неврівноважених однолітків мені іноді дуже соромно.
