Як змусити невістку виконати свою обіцянку? Вона обіцяла переписати на мене квартиру, а зараз вдає, ніби вона ні в чому не винна.
Своїх дітей я виховувала одна, рано втратила чоловіка, присвятила все життя дітям, намагалася дати їм все, ні в чому не відмовляючи. А їх у мене двоє — дочка Поліна та син Андрій.
Після смерті чоловіка жили у двокімнатній квартирі, яка належала свекрусі. Але вона її після смерті заповідала не онукам від єдиного сина, а донечці своїй.
Сестра чоловіка після вступу у спадок, попросила виїхати, хоч знає, що йти мені нікуди і я на пенсії вже рік. Звернулася до сина, живуть вони з невісткою дуже добре у матеріальному плані.
Тоді невістка і запропонувала, що вони забезпечать мене житлом, але тоді за мною нагляд у старості буде від Поліни. Донька погодилася, тим більше, що я пообіцяла їй квартиру залишити, адже вона мою старість спочиватиме.
Андрій із невісткою живуть в іншому місті, але в моєму місті у невістки трикімнатна квартира, яка теж дісталася їй в спадок. Ось у цю квартиру ми із Поліною і заїхали.
Живемо вже півроку, а невістка щось не поспішає документи робити. Думала, чекають відпустку, щоб приїхати і все оформити, а треба б якнайшвидше, чого тягти?
Полінці б народити, мене внуками порадувати, але вона не хоче планувати дітей, поки незрозуміла ситуація х житлом.
Поставила невістці питання ребром, що час документи робити, а вона очима ляскає, мовляв які документи, про що ви мама, вас пожити пустили на правах родички.
А син на задньому фоні підтакує. Із сином поговорила окремо, що недобре брехати рідній матері, обіцяли забезпечити квартирою, треба виконувати, а якщо не хочуть, то треба було так і сказати, а не брехати.
А якщо так, тоді спочивають мою старість вони з сестрою на спільній основі. А рідний син мені ще й дорікати надумав, що ніхто мене не обманював, житло в мене є, жити можу до самої смерті.
Його точно невістка отримала. Ось так усю душу в дитину вкладеш, а він рідну матір на якусь жінку проміняв. Ні тобі допомоги, ні поваги.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…