Мені 30, йому 47 років. Є чудова дочка, якій 3 роки.
Була у цивільному шлюбі, спочатку ми прожили півроку та розійшлися, а коли дитині виповнилося 2 роки, вирішили спробувати жити заради доньки. Причина першої моєї відмови була в тому, що він не хотів реєструвати шлюб, не прописував до себе мене та дитину.
Скандали та сварки. Через 2 роки він нас забрав, ми почали жити разом.
І я одразу вийшла на роботу. Доньку залишала своїй мамі, оскільки будинок чоловіка був дуже далекий від міста.
Його вистачило на 3-4 місяці і все почалося знову, сварки та образи. Так прожили рік.
Перші 3 місяці він робив все для сім’ї, допомагав мені, і я йому допомагала тоді, не могла натішитися, була щаслива, що в мене сім’я, чоловік, дитина. Потім до нас переїхала сестра.
І почалися сварки. Він почав мене вчити, як правильно жити, ображав мене, що я погана, що я постійно стомлена.
З дитиною він мало часу проводив. Його вистачало на 30 хвилин – і все, він починав нервувати, лаятися зі мною, що я довго їсти готую або прибираю.
Ставало нестерпно так жити. Коли він щось мені купував, то через тиждень дорікав і рахував, скільки витратив на мене та на дочку.
Якщо я починала захищати себе, він мене ображав. Я багато разів запитувала його: навіщо ти зі мною живеш?
Якщо ти мене ненавидиш? Тиждень чоловік мене любив, тиждень ненавидів.
Робив так, щоб я постійно відчувала себе приниженою. Одного разу ми сім’єю пішли до ресторану.
Він замовив їжу собі та доньці. А мені заборонив, щоб я собі щось замовляла. Мені було прикро, але підвестися і піти я не могла.
Дитина маленька не розуміє нічого.
Він завжди казав: «Я такий сміливий, що одружився з тобою, з такою страшною».
Хоча все навпаки: з фігурою у мене все гарно від природи, у шкільні та студентські роки займала перші місця на конкурсах краси тощо. А сам він важить 43 кг, на вигляд схожий на дистрофіка.
Після чергового скандалу та образ я зібрала речі, взяла дочку та поїхала. Минув уже місяць, як я пішла.
Від нього надходять загрозливі смски та дзвінки. У душі образа сильна. Як пережити, не знаю.
Чи можу я вийти заміж? Чи існує взагалі кохання та повага?
Чи потрібна я комусь із дитиною? Я насправді відчуваю після всіх його вчинків себе не впевненою. І почала боятися всього.