Наприклад, сьогодні їй раптом «несподівано» захотілося спекти торт у формі серця, ще й червоною глазур’ю його залити. — Люба, а що ж у цьому несподіваного? — здивувався Дмитро, її чоловік і за сумісництвом Катрусин тато, заходячи на кухню. — Сьогодні ж день закоханих. Серця всюди — картонні, квіткові, то чому б і на кухні їм не бути?
— І треба ж було тобі вклепатися в одруженого! — докірливо зітхнула мама. —
Менше за все вона чекала побачити, як мама чоловіка безцеремонно перебирає її спідню білизну. — Це ти в оцих мотузочках ходиш? Сором який! Воно ж нічого не гріє! Ти собі там нічого не натерла? — обурювалася тоді свекруха, крутячи в руках мереживні трусики
— Знаєш, мені здається, що ми з чоловіком уже й не так хочемо ту
— Отримала я від дочки на горіхи. Мовляв, раз віддала квартиру, то не моє діло, як вони нею розпоряджаються. Вони, бачте, хочуть жити в людських умовах. А я, виходить, не хочу. Я ж усе життя кожну копійку берегла, на собі економила, щоб Юльці жилося комфортно. У мене ті гроші наче зайві були, чи що?
— Я туди приїхала, а почуваюся тепер, чесне слово, як остання дурепа, — бідкається
— І на що жити будете? На пенсію її батьків? Красуня ця, на шиї батька й матері сидить. Не працює! Микита глянув на матір з обуренням. Ніні не сподобався його погляд, і вона, відкривши рота, зашипіла, наче кішка: — Ш-ш-ш!! — і потрясла кулаком. — Ось так я її зустріну, хай тільки спробує прийти в мій дім
— Знайшов кого за дружину брати! — обурювалася Ніна. — Що, нормальних дівчат не
— Лесику… Там… там… мама приїхала! Вона… вона така… Лесику, вона ще краща, ніж ти розказував! Гостинців привезла! А гарна яка… Ну чого ти стоїш? Там же мама, наша рідна… Ходімо! Ми в місто жити поїдемо, Лесику! Все буде так, як ти казав, чуєш? Ходімо швидше
— Лесику! Лесику, біжи швидше! Мала Оленка вихором вилетіла з двору, зустрічаючи брата біля
– Привіт, доню, чим займаєшся? – Перу, прасую, варю борщ, заготовляю очерет на зиму… – Який очерет? – Я жартую, мамо. Ну що я можу робити, коли в домі двоє дітей, і одне з них немовля?
– Як тобі фото, мамо? – Дуже гарне. Ти в мене – красуня. Щоправда,
— Ану всі танцювати, треба шашлики розтрусити! Коли Катя поїхала, всім одразу стало легко й весело, наче повітря в альтанці посвіжішало. Гуляли до п’ятої ранку, і ніхто вже не поїхав додому. Благо, у будинку Віки та Жені місця вистачило всім
— А хто ж у тебе на ювілеї буде? — поцікавилася Олена у своєї
— По-перше, — відповіла мама колишнього зятя, підібгавши губи, — це не з вини мого сина Данило такий. У нашому роду всі здорові, як дуби, спадковість чиста. У мого сина он здорова дочка росте. А Ліза просто не береглася, коли дитину чекала. А треба було думати
— Дитині він помагає. Копійчиною, звісно. Але ж ти сама знаєш, люба, з такою
Щовесни — посадка квітів, улітку косіння газону, восени — закрутки на зиму, взимку боротьба зі снігом… Вадим буквально збожеволів на соліннях, навчився закручувати банки. Тома допомагала чоловікові: погріб був забитий консервацією. Самі не з’їдали: роздавали друзям, сусідам
Вадим повагом ходив садом, вишукуючи «ідеальне» місце для саджанця. Сам прийняти рішення не наважувався
— Всі чоловіки однакові. Дарма ти заміж поперлася, дарма з цим телепнем жила, і зовсім дарма дитину завела. Ну нічого, тепер розумніша будеш. Будеш біля мене, по господарству помагати. Город, кури, кролі — роботи непочатий край. А ти думала, хліб на деревах росте?
— Мамо, я так не хочу! Я хочу жити своїм життям! — Мені потрібна

You cannot copy content of this page