Життєві історії 0
— Не хочу я ставати бабцею! Це ти що надумала? Прив’язати до себе дитиною? Навряд чи, все одно Ілля піде, не втримаєш… — Куди піде? З чого ви взяли? — Та годі, я мати, сина свого знаю. Він давно вже шукає, куди б піти подалі від такої, як ти. Тож зроби, як він каже, а то аліментів все одно не дочекаєшся
— Який платіж прострочений? Ви, мабуть, щось переплутали, у нас немає жодних кредитів… Так,
Життєві історії 0
— Андрійку, треба троянди сортові купити, на ділянці висадити. — Кому треба? — Мені треба. Так красивіше буде. Я задумала… — Ольго, я давно поговорити хотів. Я люблю іншу. Цей будинок збудований мною і записаний на мене. Тому я поїду на тиждень, а ти вивези звідси свої речі
— Андрійку, вечеря готова, йди вже, — покликала Ольга свого чоловіка. — Та йду
Життєві історії 0
— А що в мене на голові? Я так фарбувалася десять років тому. Не могла ж я за одну ніч збігати до колишнього, перефарбуватися, напитися й усе забути? Або могла?
Я ледве розліпила очі. У роті стояв такий неприємний присмак, що аж нудило. Повернулася
Життєві історії 0
Він любив хвалитися друзям: «Дружина з часом старіє, а третьокурсниці — ніколи». Ось так Оксана і застала його з однією студенткою у своїй же квартирі. Це було щось нестерпно гидке. А все тому, що у неї різко піднявся тиск, і вона відпросилася додому раніше
Скільки ж усього довелося пережити Оксані після розлучення! Її колишній, Костя, після того як
Життєві історії 0
— Ти що, у себе повірила? Вся помʼята, неохайна, ледача баба. Та на тебе ніхто не подивиться, крім мене! — А ти сам? Від чоловіка тільки помітка у паспорті! Нічого не вмієш, тільки з друзяками хиляєш, а я на собі все тягну
— Ти що, у себе повірила? Вся помʼята, неохайна, ледача баба. Та на тебе
Життєві історії 0
Он, скільки продуктів накупила, буде чоловікові свято влаштовувати. Аби тільки він сам додому прийшов, як то кажуть, не на рогах. Тримаючи ручки пакетів, які болісно впивалися в шкіру, Оля стала підійматися сходами
«Вітаю тебе, Олю, люба моя! З дерев’яним весіллям вас!» — радісно говорила свекруха в
Життєві історії 0
— Максе, я чула, що якщо старих зірвати з місця, вони довго не живуть, — акуратно, як їй здавалося, почала Олена розмову з чоловіком. — Батько і не такий уже старий, — відповів ображено небагатослівний Максим, — просто, після того, як не стало мами, він став тьмяніти якось, ніби зменшуватися і зникати, а йому всього шістдесят дев’ять
Ігор Іванович чепурився біля дзеркала. Олена йшла на кухню, коли побачила свекра, який душився
Життєві історії 0
— Таню, приведи себе до ладу. — В якому сенсі до ладу? Я непогано одягнена, не в розтягнутих штанях, і не в засмальцьованому халаті. Удома різні домашні костюми, на вулицю теж непогано одягаюся. Так, частіше в штанах, але в спідниці за Марійкою не побігаєш, та й другий росте, незручно
Тетяна дуже любила свого чоловіка. Познайомилися вони банально, на вулиці. — Дівчино, а ви
Життєві історії 0
— Минулого місяця на їжу та побутову хімію ми витратили чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім гривень. Округлюємо до більшого, виходить десь 17 тисяч з тебе, і це ще скромно. Позаминулого місяця в нас було майже двадцять тисяч на їжу і побут. Тому давай складемо витрати за три місяці та вирахуємо середню. Виходить десь все таки близько двадцять тисяч
Василь ішов з роботи, стискав кулаки та розмовляв сам із собою. Готувався до серйозної
Життєві історії 0
— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе
— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік

You cannot copy content of this page