Рідне Слово – Сторінка 150

Життєві історії 0

Спочатку було важко – все нове, чужа мова, не дуже добрі умови, ми винаймали квартиру, 6 жінок тіснилися у двокімнатній квартирі

– Ось тут диванчик на кухні зручний є, я думаю, що кілька днів ти

Життєві історії 0

Ого, я такі чоботи бачила, вони 2500 гривень коштують. А пальто ще десь 3000 грн. Ти що вирішила всі зароблені гроші на дурниці витратити

Життя моє важко назвати легким. Зростала в багатодітній сім’ї, батьки мої багато працювали, та

Життєві історії 0

— Звідки молоко? Не тримаєш же корову. — У сусідів купила. — Гроші візьми. — Не візьму. А ще сама дам грошей. — Ось цього вже не треба. Подивися, нам усього нанесли, і гроші в мене є. І будинок до зими здадуть, переїдемо

— Куди вона тепер із дітьми? Одежинки і тієї й не залишилося, все пропало…

Життєві історії 0

— До хати ходімо, нема чого сусідів потішати, – колишній тесть навіть не подивився на Гену, просто повернувся і зайшов до хати. — Валі немає, поїхала в місто, приїде завтра, – немовби, між іншим, вимовила Ольга Іванівна, поки заходили додому, але Геннадій зрозумів, що ці слова призначалися йому

— Що ти мовчиш, Геннадію? Аліменти майже шість років платив, виходить за чужу дитину?

Життєві історії 0

— Усе можна купити, – вважає жінка. – Але коштує зараз усе так дорого. Туди сто гривень, сюди тисяча гривень, от і виходить уже непогана сума. У нас усе своє: м’ясо, яйця, овочі, морозилку влітку забиваємо під зав’язку ягодами, напівфабрикати робимо, заготовки різні

— І ось це «Ну допоможіть, ви ж можете», мене просто вже бісить, –

Життєві історії 0

— А ввечері зібралася їхати додому, сунулася в чоботи – заважає щось, – хитає головою Любов Вікторівна. – Подивилася, та й висипала з кожного чобітка по купці нігтів! Звичайних обрізків. Гидливо, звісно, але вона навіть значення цьому не надала, хоча й здивувалася: пристойна організація, а хтось такою нісенітницею страждає

— І я ніколи в це не вірила взагалі, вважала бісовщиною, я навіть відповідних

Життєві історії 0

— Доведеться мамо, – стиснув губи Артем. – Коли я з Ритою розлучуся, ми з Олею жити почнемо. Ти не переживай, Олю тобі нічому вчити не доведеться. Це тобі не дитбудинок-Ритка. — Не смій, не смій Риту обзивати! І кидати її теж не смій

Над круглим столом з ажурною скатертиною горіла теплим світлом низько опущена люстра, створюючи відчуття

Життєві історії 0

Вони навіть не намагалися прислухатися, коли раптом у лісову тишу врізався звук машини. Це був позашляховик, який дивом проїжджав у цей час. Водій і його пасажир допомогли жінкам сісти і, додавши газу, поїхали до станції, дорогою викликавши швидку

— Далеко ми зайшли… ти дорогу хоч пам’ятаєш? Я от зрозуміти не можу, куди

Життєві історії 0

Якщо на Марію платять хороші аліменти, а на Дарину часто зовсім нічого, тепер молодша має роздягненою ходити? І котлет їй за вечерею не належить давати, нехай їсть одні макарони?

— Побачила на Даринці новий комбінезон і влаштувала мені чергову лайку на тему того,

Життєві історії 0

Мовляв, зі мною розлучається, а не з дітьми, а коли за кілька місяців у нього на стороні не зрослося, а я прощати відмовилася, перевзувся в повітрі. Ой, чого в нас потім тільки не було: і квартиру ділив, і ложки з рушниками, і аліменти затискав, і працювати влаштовувався без оформлення, тільки щоб мені виплати йшли поменше

На на Олену Іванівну діти образилися, син ще якось дзвонить раз на місяць, а