— Ну що, ремонт почав робити? Ні? А що ж? Дитину зробив, а заробити й забезпечити її нормальними умовами не зміг? Теж мені, зять! – кепкував батько невістки. Уляна чоловіка не захищала, навпаки, невдовзі й вона почала казати, що коли чоловік «зробив» дитину, то мусить і заробляти, і старатися, а в такі умови вона з сином не поїде
— А винні син і я, напевно, не підготувалися, не створили умови. Дитина зʼявилася
— Ну і нехай самі думають, гроші заробляють, щоб платити за інститут, не витрачай ти, Насте, свої нерви. Здоров’я не купиш, – радить подруга. – Онуки – це відповідальність їхніх батьків. Приємно їм, що єдиний син неписьменним неуком виросте? Нехай. Не твоя справа
— Взагалі це її не хвилює, у нього в одній чверті навіть двійка була
Настав день урочистостей, усі красиві й ошатні, іменинниця приймає привітання і подарунок. Дві коробочки. В одній красива каблучка з бурштином. Одразу на палець лягла як рідна. У другій – парфуми. Я як назву побачила, сміятися почала і кажу: — Хто вибирав?
Буває таке, що деякі події повторюються. Не один в один, звісно, але дуже схоже.
— Ах, Ніночко, не люби ти мене так, дитинко, коли прийде мій час, тобі буде важко, не треба так. — Матусю, ну не кажи ти так… знаєш же як я тебе люблю. Ти ж мене теж любиш, мамо? — Звісно, люба, хіба може мати не любити власне дитя, те, яке виносила під серцем
— Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю
Надії на очі попався незнайомий почерк… начебто й не збиралася, а прочитала: «Розписка. Якщо дізнаюся, що ношу дитину, то нічого пред’являти Юркові Кузьменко не буду. Света»
— Петре, а де твої штани? — Які? — Ну робочі… куди закинув? —
— Зять слабохарактерний попався. Ну такого й вибирали. Він і гнеться слухняно на дачі улюбленї тещі, від світанку, до зорі. Усі вихідні та свята, та й сама її донька теж там же. На моря її мати не відпускала: нічого гроші тратити. Ось тобі відпочинок – дача, а купатися влітку можна і в річці
— Моя Настя, що вчудила, – ділиться переживаннями Софія Іванівна, – вигнала чоловіка. Ні
— Я позбавлю тебе спадщини, якщо до нього поїдеш, – не здавалася бабуся, – я все підпишу твоєму двоюрідному братові. У мене немає внучки! Я на хвилину заплющила очі й уявила, що на мене чекає, якщо я залишуся. Бабуся перетворить моє життя на подобу маминого
Мої батьки розлучилися, коли мені було 6 років. Мама звинувачувала в усьому батька-зрадника. —
—  А я що, відпочиваю весь день? Для мене ганчіркою махати не ганьба? Чоловік став мало заробляти, чоловік нехай і напружує свої сідниці! — Вона мене вигнала, уявляєш, – мало не плакала сестра потім, – бачиш, їй, королеві, робота прибиральниці не підходить
— У тебе син відмінник круглий у школі був, і інститут дипломом з відзнакою
— Мамо, щось сталося? — Ні, нічого, хоча, так, сталося. Зʼявилася Галина і вона вимагає частку від бабусиного будинку. Ну зрозуміло, Галина – татова молодша сестра, бабусина дочка, та сама, яка поїхала багато років тому, дуже багато, ще до моєї появи на світ, а мені майже сорок
— Катрусю, – голос мами був трохи стривожений, я напружилася. — Мамо, щось сталося?
Я зарплату отримала. Продукти купила, на тиждень вистачить. Бери, купи, що тобі треба, – тихо сказала вона
Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила

You cannot copy content of this page