— Аню, купи торт! Сьогодні в нас радість! — мама сяє, простягаючи гроші. Я завмираю з підручником у руках. Радість? У нашій двокімнатній старій квартирі на п’ятьох? Серце йокає — невже квартира? — Яка радість? — Увечері дізнаєшся! Купи «Пташине молоко», тато любить
— Аню, купи торт! Сьогодні в нас радість! — мама сяє, простягаючи гроші. Я
Шість яблунь та дві груші буквально ломилися від плодів. Багато гілок були підперті рогатинами й палями. На землі все було всипано яблуками та грушами. — Боже, які ж красиві, як із картинки! — дивувалася Світлана. — А які смачні! — відкушуючи яблуко, говорив Мишко. — Ось і допомагайте збирати, будь ласка
Подружжя Світлана та Іван жили на околиці невеличкого міста, саме в тому місці, де
А кіт Мишко вранці вмивається, та підтакує: — Пра-а-авильно все зробила, пра-а-авильно, і своїм допомогла, і мене знайшла
— Мамо, ми цими вихідними не зможемо приїхати! — голос сина звучав винувато, але
— Щось їсти хочеться… Може, нагодуєш? Чим так смачно пахне? — Голубцями. Єдине… їх мало. Скоро чоловік голодний з роботи прийде. Тут Олеся одразу ж засміялася і замахала руками. — Та ти не переймайся. Ми ж із Ксюшею багато не з’їмо. Дай хоча б по одному голубцю
Христина чекала з роботи чоловіка. На плиті його вже чекали запашні голубці, які він
Що означає «Живіть, скільки хочете», чому свекри не сказали прямо, що дарують їм квартиру, де документи на неї, зрештою? Але дівчина розуміла: зараз не найкращий час для такої розмови. Вона про все запитає завтра
Проводжаючи поглядом останніх гостей, що йшли, Юля сиділа в альтанці заміського будинку й чекала,
— Молодці, що піч не зламали, — похвалив він Олену Петрівну. — А то був би не сільський будинок, а практично міська квартира. Без родзинки. Олена Петрівна сказала: — У печі наш дух живе. І їжа там найздоровіша й найсмачніша. Нічого кращого немає
Олена Петрівна нарешті наважилася: кинула роботу й пішла на заслужений відпочинок. — Правильно, мамо,
— Ти такий, Сашко, ти ягодами і сонцем пахнеш, я з тобою теж на наступні вихідні до матері поїду, добре? — несподівано сказала дружина
Ще за три дні до п’ятниці Сашко почав готуватися. Ці вихідні він нарешті вирішив
— Здається, Мариночка і не була такою гучною… Ой, а в Мариночки теж така сукня… О, а Мариночці так підійшла б така сумка… Мариночка, Мариночка, Мариночка… — Мамо… ти хоч спитала, як я живу, чим займаюся… — Мариночка з третього разу вступила, там такі хабарники сидять, тільки й знай, грошики відстьогуй, тричі доводилося Мариночці платити
— Катерино Петрівно, що ви там? — Та нічого, нічого, Оксанко. Ось, у віконце
— А я де буду жити? На кухні? — Мамо, ну що ти! Ми можемо куток тобі у вітальні відгородити. А на балконі можна влаштувати склад речей. Куток. У своїй власній квартирі
Валентина лежала на старенькій розкладачці на кухні й прислухалася, як у її спальні невістка
— Привіт, бабусю. Їсти не хочу, давай потім? Кажи, де дід скарб закопав! — Та якби я знала! Він же мені про нього вже з останніх сил розповідати почав, та до кінця історію так і не розповів, віддав Богу душу! Сама ходжу мучуся
Настав день народження Вікторії. На свято зібралися майже всі найближчі родичі, хіба що крім

You cannot copy content of this page