Життєві історії 0
— Розумієш, ма… Вона ніби й нормальна. І я її люблю. Коли в мене щось виходить, вона хвалить. Трошки, але хвалить. А як не виходить, одразу каже: «Ти що, дурний?». І весь час пророкує, що я двірником буду працювати, якщо іспити не здам. А ще порівнює з іншими учнями! Мовляв, он Петрик прийшов повним нулем, а тепер інтеграли лускає
— Я до неї більше не піду, — сказав Сашко, впустивши рюкзак біля порога
Життєві історії 0
— Микита заїжджатиме до мене — і продукти купить, і в лікарню підвезе, якщо треба, — пояснювала Софія Андріївна. — І коли він був востаннє? — тихо спитала Віка. — Та вчора ж і був. Віка зрозуміла, що старенька обманює. Відро для сміття було повне під зав’язку й уже «пахло», а хлібом на столі можна було цвяхи забивати
Про те, що бабусю переселили, Віка дізналася від сусідки. Вона, як і зазвичай, приїхала
Життєві історії 0
— Ніколи не думала, що доживатиму віку в будинку для стареньких, — тихо схлипувала Вікторія Борисівна. — А тобі скільки років? — Сімдесят. — Мені сімдесят чотири, — почала розповідати Юлія. — Коли сюди потрапила, теж сімдесят було
— Ну, чого ти плачеш? — сусідка по палаті лагідно погладила її по голові.
Життєві історії 0
— Може, ви мені квартиру купите? Маленьку якусь, під ремонт. Будемо її здавати, от і матиму надбавку до пенсії, на ліки вистачатиме. — Мамо, ти що? Яка квартира? У нас немає таких грошей! — Як немає? Ви ж якраз збиралися купувати, кажете, що вже непогано назбирали… — Так ми ж собі збирали, мамо
— Мамо, ну де ми стільки візьмемо? У нас просто немає таких грошей! —
Життєві історії 0
Ганна забрала дівчаток з гуртків, забігла за продуктами, приготувала вечерю — пюре з котлетами та салат із сезонних овочів. Тишу перервав звук ключа. Максим зайшов похмурий, кинув ключі на тумбочку й попрямував до вітальні, навіть не глянувши на дружину. А Сергій, як завжди, був «на підйомі»
За вікном промайнула зграйка галок, і на коротку мить Ганна завмерла, проводжаючи їх поглядом.
Життєві історії 0
— Бабусю, а де пиріжки? Мама казала, ти багато напекла… — Напекла, сонечко… А ти вже впорався? Речі розклав? — Ай, потім… — Потім? Ні, друже мій, так не піде. Спочатку — справа, а потім — усе інше
— Мамусю, мене у відрядження відправляють на два місяці. Залишишся з Олежком? — голос
Життєві історії 0
Дмитрик так оладки з домашньою сметаною та цукром полюбив. І картопельку з шкварками. І спали вони з Льохою на сіннику, а як похолоднішало — на перинці бабиній
— Валеро, нашому синові потрібен новий телефон і кросівки, — за вечерею повідомила Тамара.
Життєві історії 0
Тільки-но невістка зварить борщ — Галина Вікторівна вже свій несе, і сина кличе в гості: мовляв, ходімо, скуштуєш «справжнього». А потім ще й питає, чий смачніший. Або прийде і давай підлогу мити: «Пісок під ногами хрустить, я ж знаю, як правильно прибирати, не те що твоя жінка»
— Мама в лікарні, — злякано видихнув Вова, поклавши слухавку. — Лікар дзвонив. Схоже,
Життєві історії 0
— Котлета сухувата, мабуть, пересмажила. Синку, візьми солі. Відчуваєш, що недосолено? Я ж казала! Треба було водички підлити та під кришечку
Вийшла Вікторія заміж за Антона, і здавалося — ось воно, щастя. Вона понад усе
Життєві історії 0
До Марини кинулася тітка, почала обіймати, цілувати. Туш у неї одразу розмазалася по щоках, але вона того й не помічала. — Щастя-то яке! Ще одна внучка в нас! Дай-но її мені, бо впустиш, бліда вся! Брати теж по черзі обіймали Марину, сунули букети, сміялися. У Марини аж голова закрутилася від того гамору
Марина одразу відчула: не припала вона до душі його батькам. Та й як вона

You cannot copy content of this page