Рідне Слово – Сторінка 171

Життєві історії 0

– П’ятеро дітей? Олено, ти мене вибач, але це несмішний жарт! При моїй зарплаті одна дитина – вже розкіш! П’ять собі можуть дозволити лише ті, хто взагалі про майбутнє не думає! – Останній молодик зник, щойно Олена повідомила про свої плани

– Олено, ну скільки можна? Я тобі минулого разу сказав, що це перебір. Ти

Життєві історії 0

Магазин закривався о десятій годині вечора. Галина йшла додому пішки, громадський транспорт уже не працював, а на таксі було шкода грошей

Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила

Життєві історії 0

— Донечко, сусіди і коляску, і ліжечко віддали, речі збирали всім гуртожитком! Добре все буде, впораємося, донечко, – втішала дівчину мама. — А Сергійко не приїжджав? — Приїжджав… зустріла біля магазину, з друзями на шашлики закупилися і поїхали на річку. Та забудь ти його, Бог суддя

— А, ну ж бо забирай свого шмаркача і чеши звідси! Подивіться на неї,

Життєві історії 0

— І нетактовні запитання були, – згадує вона. – Ми ж навіть моїм батькам намагалися нічого не пояснювати, неприємно ж, коли до тебе буквально в труси лізуть. І підозри свекрух, і натяки сестри чоловіка, яка заводила розлогі промови, мовляв, спочатку на переривання біжать жінки, а потім хочуть вже дітей, а не виходить. Не прямо про мене говорила, але було неприємно. І промови її ж про те, що сім’я без дітей – не сім’я

Я стільки років на цю дитину чекала. Точніше, не цієї, а взагалі! – засмучена

Життєві історії 0

— Катрусю! Там за тобою бабуся прийшла! – Катя виглянула в коридор і насупила брови – біля стіни стояла її мама. — Мамо, ну що ти приходиш по мене… Я й сама можу дійти, між іншим. Не маленька. – говорила Катя, сердито дивлячись на матір

«У подружок мами молоді й красиві, а в мене ні. Моя більше на бабусю

Життєві історії 0

Поки батька не було, за нами наглядав татів брат, дядько Коля. Мати, напевно, подобалася йому – він ніколи не говорив про це. Ніколи не приділяв їй особливих знаків уваги. Ми просто завжди могли на нього розраховувати

Наш з Марією батько поїхав кудись на заробітки, і пропав, коли я навчався у

Життєві історії 0

— А кому ще вірити, якщо не сестрі рідній, – хитає головою Софія Тимофіївна, – та в нашій рідні ніколи такого не водилося, позичали, віддавали, ніяких розписок не питали. Батьки нас виховували, що ми одне в одного – ближче немає. Та й раніше я Любі гроші давала, але вона завжди повертала

— Хто ж ще допоможе, як не рідна сестра – так і сказала, уявляєш,

Життєві історії 0

— Ну і справи! Розповім сестрі, не повірить! Він же навіть сміття не виносив, чашку за собою помити – важко було! Свекруха про зятя ні слова доброго не сказала за все їхнє життя. Заробляв копійки, після роботи – диван, пінне і пульт від телека. Ось і всі його «чоловічі» обов’язки. Пузо відростив, жах. — Яке пузо! Стрункий, як тополька. Та я фотки зроблю і скину тобі

— Він з сестрою мого чоловіка був 14 років одружений, двоє дітей у них,

Життєві історії 0

— Кохана, я думаю, що з іпотекою нам доведеться трохи почекати. Бачиш… на мені вже є одна іпотека. За моїми підрахунками, ще років 6 чи 7 я платитиму. Постараюся закрити її раніше. Ось тоді ми з тобою й іпотеку візьмемо, і про дітей задумаємося. Звичайно малюка можна й одразу, нам же є де жити, але важкувато доведеться в декреті. Я на сестру надивився, малюкові стільки всього треба

— Зустрічалися півтора року і зовсім не розмовляли про це, – засмучена Надія. –

Життєві історії 0

З того дня Марина почала звертати увагу на незнайомця. Хоча всіма силами робила байдужий вигляд, щоб не видати себе перед Ульяною. Часто вона ловила на собі його швидкий погляд, кинутий наче ненароком. І всередині неї все застигало

Цей хлопець приходив до супермаркету щодня. Вже цілий місяць. Марина давно звернула на нього