Рідне Слово – Сторінка 23

Життєві історії 0

— Ми — багатодітна сім’я, нам належить підтримка! — кричав Борис. — У мене семеро дітей, восьма дитина на підході! Виділіть гроші з міського бюджету на візочок для малюка. Автомобіль ще необхідний, щоб я міг возити дітей на гуртки й секції. І аби що я не візьму, майте на увазі! Авто дайте новеньке, без пробігу

— Ми що, дарма дітей скільки завели? — голосно обурювалася Ліда. — Світлано, я

Життєві історії 0

Сестри рвали вишні, тепер сидять і перебирають їх, занадто стиглі відкладають в інший таз. Олеся їсть вишню і задумливо дивиться на сестру. — Ти знаєш, що батько гуляв від неї все життя, знаєш? Знаєш, звичайно, ми вже дорослі були, пам’ятаєш, як мама бігала Нінці Кривошеєвій вікна била

— Знаєш, Олесю, а мама таки права, мені здається. — Тааак, у чому ж,

Життєві історії 0

Хлопчисько в колисці криком заходиться, а ця спить… ах ти корівонька, спить вона на підлозі, посеред хати… А де ж Панас? Час-то вже, чи не трапилося б чого… – Катерино, Катько, чого мовчиш? – штовхнула, а вона застогнала, Боже милостивий, весь поділ темний

Невістку свою, Калина, не сприймала. І ні, не через одвічний конфлікт свекрухи й невістки,

Життєві історії 0

— Ааа, а то я думала, ти зовсім з глузду з’їхав, навіщось зберігаєш фото хлопчака, який знімався в рекламі по телевізору. Тетяно, ти зовсім його за дурника тримаєш? Платить п’ять років тобі просто так гроші, так ти йому ще трохи відредаговані фото актора відправляла? — Та пішли ви, недоумки. Я вас покарала… Як побачила твого Борю тоді, так план і визрів

— Юлю, Юююлю… — защебетала молода жінка, і Юлія Павлівна, яка йшла собі спокійно

Життєві історії 0

— Так адже тоді ще не було сорока днів Богдану, не можна дитинці ім’я було його давати, із собою б забрав! — пояснила свекруха Даші з таким виглядом, ніби та забула таблицю множення. — Досить зніматися, піди назустріч родині, ти одна хочеш “бабським” ім’ям бідного хлопчика назвати

Сварка зі свекрухою вийшла безглузда. Чоловік, звісно, заводив розмову про те, щоб назвати сина

Життєві історії 0

П’ять місяців ми боялися від неї відійти, танці з бубнами навколо неї водили, про своє життя забули геть, підтримували, до життя повертали. А на шостий місяць, коли навіть у спадок ще ніхто не вступив, мама привела до хати мужика? Це добре, правда? А тепер минуло вісім місяців, і ми дізнаємося, що мама — наречена

— Нам просто не віриться. І сестра в шоці, і мій чоловік, і його

Життєві історії 0

– І дружили ми з тобою не один десяток років. Вважай, з дитячого садка разом. – Щось ти не згадала про це, коли з моїм чоловіком… крутила. – Таню, от зараз би згадувати знову мені мою дурість. Я вже за неї розплатилася, не треба вдавати із себе суддю. Я знаю, що тебе підвищили, машину он нову купила нещодавно

Матір Тетяни і бабуся вірили, що жіночої дружби не існує. Тому й на подружок

Життєві історії 0

Ось і догулялася: у 16 років принесла в пелені Антона і, на жах матері, навіть ім’я батька назвати не змогла. Тікаючи від ганьби, Ганна Іванівна разом із донькою та онуком переїхала в інше місто й влаштувалася викладачем у місцевий коледж, до якого й доньку змусила вступити

— Я… мама твого чоловіка Антона. Катериною Анатоліївною мене звуть. Але ти можеш називати

Життєві історії 0

Наважилася Марія на дитину для себе від донора, штучним методом. Синочок вийшов — на диво. Ні на мить не пошкодувала, що зважилася. Вдома із задоволенням відсиділа півтора року, ні в чому не мала потреби, бо й заощадження були, і квартири здавала. А потім найняла двох нянь і вийшла на роботу

— Я думала, що таке буває лише в молодості, коли одружуються зовсім юні, а

Життєві історії 0

– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти хвора на голову? – Мамо, ти чого панікуєш? – відповідала доросла дочка телефоном. – Розумієш, вони будуть не з ним, а з його мамою, з бабусею. – Хочеш, будуть із тобою? – посміхнулася Софія

– Софіє, я розумію, розлюбили, розлучилися, але що це за вигадка з дітьми? Ти