Рідне Слово – Сторінка 240

Життєві історії 0

— Ти що таке говориш, Дашко? Як це – жити, як жили? А дитинка як же? Люди ж усякі, пліткувати будуть, чи дарма кажуть, що на людський рот не накинеш хустку? Ой, щось буде, Дашенько? Горе ж яке, ой-ой-ой-ой! — Та що там буде, тітко Ніно? Я своїх трьох он виростила, і онука підніму, якщо треба. Що ти голосиш, немов хтось віддав Богу душу? Навпаки, радість, людина нова скоро зʼявиться на світ. Ніхто цю людину в дитячий будинок не відправить, ніхто від неї не відмовляється. Здалося тобі

— Сусідко, а ти чого тут стоїш? Підслуховуєш? — Оох, гріхи наші тяжкі… Та

Життєві історії 0

Навіщо відпускати від себе коханих? Відривати, з болем і сльозами? Хіба не можна просто бути поруч, надавши їм самим право вирішувати, як жити? Коли ми вчимо їх ходити, то водимо за руку. А потім приходить момент, коли потрібно відпустити від себе. Інакше дитина не піде сама… Хіба не так? — Може, ти й маєш рацію, Галю… Але як же це складно

— Гірко! – заревіла вкотре рідня, і Марина поморщилася, піднімаючись з-за столу слідом за

Життєві історії 0

Сама хата була доглянутою, з піччю в кухні та лежанкою в кімнаті, з невеличкою світлою верандою і гарним подвір’ям. Угоду оформили швидко. Не встигла Галина отямитися, як Марина вже організувала її переїзд, взявши на своїй роботі невелику відпустку. Тиждень сестри прибирали всю хату, прали й сушили білизну, фіранки, підлогу. Печі були підремонтовані й вибілені пічником, а комора наповнилася привезеними з міста продуктами та господарськими товарами

Дві сестри Галина і Марина були дружні все життя, хоча різниця у віці у

Життєві історії 0

— Петрику, не треба, – попросила Антоніна Олександрівна. Мені зовсім не складно. Дівчинка і так дуже втомлюється, вона за Настусею доглядає. — Та де? – заревів Петро Олександрович. – Вона її тільки годує! Купаєш онуку ти, гуляєш із нею теж ти, одяг переш і прасуєш знову ти! Навіть Наталі готуєш ти, немов барині, на замовлення! Я вчора Наталю попросив тобі з пранням допомогти, так вона зажадала, щоб я їй дав цікавий серіал додивитися. Тоня, ти що, прислуга? Не дозволю якійсь нахабній дівчині тобою командувати

— Ні, ви мене, звісно, вибачте, Петре Олександровичу, але чому я у вашому домі

Життєві історії 0

– Ну чого ти, мамо, до мене пристала? Не хочу я одружуватися! Жінкам нинішнім тільки гроші подавай. Ось, бачила, навіть Танька, дарма що те, що убога, а й та собі багатого відхопила. Працювала б вона тобі – ага, зараз

– Мамо, де ви сьогодні знайдете таку невістку, щоб захотіла в селі працювати? Не

Життєві історії 0

Коли Оксана побачила, що заходить Наталя, удала, що її не бачить, щоб та не підійшла до неї. Але те, що сталося в цю мить, змусило її все ж обернутися

Оксана не покликала батьків на своє весілля, а сестрі в телефонній розмові сказала: –

Життєві історії 0

– Я ж тобі казав, що маю гарну маму, – дістав телефон і кивнув. – Подзвонімо батькам! Повідомимо лише про те, що зараз прийдемо

Вони таємно від батьків взяли паспорти та подали заяви до РАЦСу. Їх особливо не

Життєві історії 0

– Ти зараз це серйозно, Ольго? – дивувався Степан. – Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і…

Степан зі своєю дружиною Ольгою сперечалися на кухні з самого ранку. – Ти зараз

Життєві історії 0

Якось Григорій заявив Марії, що заміжній жінці подруги ні до чого. Оскільки довести щось Григорію було марно, то Марія стала зустрічатися з подругами потай

Не минуло й тижня після весілля, як Григорій став висловлювати претензії до своєї дружини.

Життєві історії 0

І ось з ранку він прекрасно «підняв» мені настрій, сказавши, що «Прання – це, мабуть, не твоє. Як і приготування. Навіщо тоді братися?» – до речі сказано це було вельми на підвищених тонах

Заміж я вийшла відразу після університету, і чесно сказати, нічого не вміла робити. Але