Вчора, наприклад, вона Соню годувала картоплею з котлетою, а сама їла порожню картоплю. Тому що їй котлет уже не вистачило. Та й обід Оля сьогодні пропустила, казала, що роботи багато. Лише з’їла бутерброд з найдешевшим сиром
Стояла нестерпна спека. Серпень, схоже, і не здогадувався, що скоро осінь. Не збирався він
«Ну що ж, у кожного свої корені…» або «Як мило, що ти все ще тримаєшся за сільські звички». Але найотруйнішою її фразою, тією, що врізалася мені в пам’ять, як скалка, була: — Ой, селючка
Свекруха Світлана Володимирівна сміялася з мене майже з першого дня нашої зустрічі. Не грубо,
— Новий рік, синку, сімейне свято, ти навіщо її за собою приволік? — Вона моя дружина, — так само тихо відповів їй син, а у Лілі серце шалено калатало в грудях
— Лілю, а ти що це наготувала стільки? Із собою щось хочеш зібрати? —
Від відпочилої жінки сім’я тільки виграє. Не віриш — перевір. — Я спробую… — задумливо протягнула Ольга. — Ось й усе, що говорять мені карти, мила. У свою «порчу» ти сама себе загнала, винісши за дужки
Ольга зайшла в кабінет, стомлено поклала сумочку на кут столу, сіла в крісло, відкинулася
— Поки ми з Ганною живі, про цю квартиру, навіть не думайте, а краще зовсім забудьте про неї. Наш будинок, все, що у будинку й мій «Лексус» наступного тижня оформлю на вас
Діти потихеньку під’їжджали. Хоча, які вони діти? Старшому синові, Леоніду, вже сорок, та й
— І ось, у житті чоловіка — майже фінал, а донька улюблена, розпещена, на яку Ольга багато років поклала, щоб була здоровою й нічим не відрізнялася від однолітків, заявила, мовляв, думай, мамо, як жити будеш
— Олю зустріла, ну пам’ятаєш, мою подругу, в школі ми з нею міцно дружили,
— Наталю, готуйся! Післязавтра — день машинобудівників. Наш новий директор хоче, як він сказав, відзначити це свято, але й, як робітники кажуть: влитися в наш славетний колектив. Запросив усіх своїх заступників із дружинами
Автомобіль зупинився біля котеджу, з нього вийшов чоловік, відчинив ворота й загнав машину. З
Свекруха була найкращою, але варто було їй стати колишньою — жах. Вона просто прагне контролювати моє життя, задоволення їй це точно приносить
— Та в тому й річ, що колишньому взагалі байдуже, хто буде в цій
— Перший рік доньки, треба відзначити, щоб запам’яталося, щоб фото потім були гарні, щоб родичі пораділи! Мені подали ідею, що можна винайняти будиночок біля річки, неподалік, немає проблем з під’їздом гостей, там усе накриють, шашлик посмажать. Одне слово, душа прагне свята
— Я навіть подумати не могла, що таке колись може трапитися, — розповідає Зоя,
— А що я можу? Хто буде моїх дітей годувати? — висловилася свекруха. — Нічого, Настю, я чотирьох виростила, а ти з одним не впораєшся? При батьках, які живуть в одному місті. А Діма потрібен тут, бабуся його виростила, він же недоношений з’явився на світ у нас. А ти зі здоровеньким немовлям боїшся не впоратися
— Ну, а що робити, Настю? — Настя стояла з сином немовлям на руках,

You cannot copy content of this page