Рідне Слово – Сторінка 276

Життєві історії 0

— Доброго дня, Віталіку, — прошепотіла одна з незнайомих жінок. — Ти зараз поїдеш із нами. Ми дізналися, що тебе ображає мама. Поживеш поки що в дитячому будинку

Забрали підлітка в інтернат прямо з уроку. Віталік йшов багатолюдною вулицею штовхаючи ногою середнього

Життєві історії 0

— Ох, Оленко, самі ми залишилися, та ще й із дитиною на шиї! – Любив голосити свекор, влаштувавшись за кухонним столом і спостерігаючи, як Олена готує вечерю. – А що, у нас сьогодні знову макарони? В Олени горіло все з середини від такого співчуття, але вона намагалася тримати себе в руках. — Та знову, – відповідала вона. – Тому що грошей у нас немає, а макарони поки що є! — Ну, значить, будемо виживати, – сумно констатував Андрій Петрович. – Макарони з маслом – цілком собі їжа. — Масла теж немає, – повідомляла Олена, спостерігаючи за реакцією свекра

— Шикуєш, Оленко?! Батон можна було дешевше взяти, курка теж на знижці буває… Та

Життєві історії 0

— А коли йому? Спозаранку поїхав, затемна приїхав. Та й що з нього взяти? Він на роботі, а на Нюрці все господарство і діти. Тим паче не свої діти. Так і нема рідних в неї… От же вхопилася за Василя-вдівця, думала своїх Бог дасть, а воно он як вийшло. Ганна з молодих років була дівкою справною, і в роки лихоліття працювала нарівні з чоловіками, яких у селі, залишилося зовсім не багато

— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ –

Життєві історії 0

— Але мені потрібно два парфуми! Саме однакових! — Для дружини та для жінки, з якою Ви її обманюєте? — підняла на нього очі господиня крамнички. — Але так не буває, та жінка зовсім інша

У крихітну крамницю під непримітною вивіскою, розташовану у майже безлюдному провулку, зайшов юнак. Він

Життєві історії 0

Безцеремонно відсунувши, підкладений чемним кавалером шоколад від себе, вона глянула на нього поверх окулярів. — Хотів пригостити красиву дівчину – просипів він, втративши від несподіванки голос — А, на полювання вийшли чи що? Нікому борщі варити? Дружину шукаєте? Це не до мене, ви помилилися адресою! Розгублений, він озирнувся на всі боки, чи не бачив хто його конфузу. — Шоколад заберіть, ще знадобиться

— Шкода мені тебе, Петрику… Люба, дивилася на чоловіка повними сліз очима. Петрик закивав,

Життєві історії 0

Ось і сьогодні, він розклав велике тіло на сидіння, і розкинув лікті, щоб нікому не спало на думку посунути його. Він був настільки впевнений, що доїде з комфортом, і якось прогледів момент, коли під його ліктем опинилася маленька старенька бабуся. Відчувши підозріле ворушіння збоку, він повернув голову, і з подивом побачив поруч темне пальтечко з шапкою зверху. Пальто зі старенькою всередині, дивовижним чином вмістилося з краю сидіння, і моторно розкладало на колінах вузлики

Сонце припікало, і Вітьку, який лежав на траві, розморило, сон такий солодкий, лагідно обіймав

Життєві історії 0

— Я у бабусі улюбленець, – похвалився Артем, – тільки мені дозволено робити все, що захочу. Я перед тим, як тобі освідчитися, бабусі зателефонував, сказав, що одружитися хочу. На весілля запросив, але вона не могла приїхати. Ногу якраз у той момент підвернула. Я взагалі до весілля жив, як у Христа за пазухою. Зарплату витрачав виключно на себе, повністю все, до копійки. Ні на продукти, ні на комуналку ніколи не скидався – у цьому не було потреби. А ще бабуся в мене дуже економна. Вона взагалі всіма грошима в родині розпоряджається. Мати з батьком їй зарплату віддають

— Банки сфотографуй! – вимагала Алла Петрівна, – Галю, ті самі банки, які я

Життєві історії 0

Сама подруга весь вечір сидить із мамою. Запитує, чи не хоче мама води, бульйону, пісеньку, ще одну подушку. Мама захотіла морозива та суші

У моєї подруги захворіла мама. Часта така хвороба, називається «старість», майже у всіх буде.

Життєві історії 0

— Ви просили повідомити вас одразу – і я повідомляю! Вітаю, ваша пані стала мамою!

— Дівчата, у вас є чоловіки? Бачу, є. А ваші чоловіки мають телефони? Мають.

Життєві історії 0

Через деякий час мама раптом помітила, що трaмвай почaв відходити від зупинки дуже повільно і набирати швидкість тільки тоді, коли я ховався за хвірткою садка. Тaк тривaло всі три роки, поки я ходив у дитячий садок

Я був у мами єдиним сином. Вона пізно вийшла заміж і лікарі заборонили їй