Рідне Слово – Сторінка 3

Життєві історії 0

— Я щось не зрозумію суті твоїх претензій, Ольго Федорівно. Тобі подарунок наш не подобається, чи те, що дарувати квартиру доньці ми будемо на весіллі? — Та що ж ти так офіційно, Марієчко? По батькові раптом приплела! До чого тут подобається, не подобається? Гарний подарунок, тут нічого не скажеш. І те, що на весіллі дарувати будете, це ви теж молодці, про що розмова? Тільки мені тут пташка на хвості принесла, що квартирку-то ви на Наталку оформляти зібралися перед весіллям?

— От даремно ти так, свахо. Діти наші тільки весілля планують, життя своє починають,

Життєві історії 0

— Але Олександра — це ідеальне ім’я, — голосила пенсіонерка. — Так звали твою бабусю, і дівчинка зʼявилася на світ в один день із нею. Вам доля знаки посилає, а ви через дурість їх ігноруєте. — Це все нісенітниця, питання вирішене! — більше не хотів продовжувати розмову Максим. — До того ж, Даші вже сім місяців, а ти все ніяк не заспокоїшся. Усе життя будеш нам нерви тріпати?

— Не можу я називати онучку Дашею, — невдоволено вичитувала Людмила сина, який прийшов

Життєві історії 0

А ось я б не відмовилася знайти собі столичного нареченого й залишитися хоч на Новий рік там, — жартувала жінка. — Мені всього-то п’ятдесят сім. — От ти шалена імператриця! — захоплювалася Ірина. — Я на рік молодша, але на особистому житті вже хрест поставила

Коли Олег «ощасливив» дружину новиною про приїзд своєї матері на новорічні свята, Карина навіть

Життєві історії 0

Ти ж заради нього ялинку живу ставила! Старалася! Говорила, мовляв, голки — це дурниця, хоча майже до літа вимітатимуться. Невже не пам’ятаєш? — Тільки даремно старалася. Жодної від них подяки. — Від кого? — Віра Павлівна злегка розгубилася. — Хіба недостатньо просто любові?

Зустрілися сусідки біля під’їзду. Одна — трохи втомлена, але весела, друга — похмуріша за

Життєві історії 0

— Якщо я така погана, забирайте їх усіх собі! — раптом закричала в телефон Катерина. — Синочка свого й онучку улюблену! І живіть із ними, виховуйте, а ми якось самі з дитиною впораємося. Обіцяю, навіть на аліменти не подам. — Ти зараз дуже сильно не права, — спокійно відповіла їй свекруха. — І потім пошкодуєш про свої слова. Я зроблю вигляд, що їх не чула

— Нам не потрібна друга дитина, — похмуро сказав Катерині її чоловік, Степан. —

Життєві історії 0

То він із зарплати купить дорогущі стейки, щоб поїсти, як у ресторані. То на останні гроші піцу замовить. А було й таке, що дитині на підгузки грошей немає, зате Андрій у шкарпетках за п’ятсот гривень ходить. Мовляв, вони довше прослужать

— Ти чого суп не досолила? — невдоволено підібгавши губи, запитала Алла Вікторівна. —

Життєві історії 0

— Вона подарувала будинок твоїй сестрі, а доглядати її маєш ти? — Так. — А чому б твоїй мамі не переїхати до доньки? — Ларисо, ти ж знаєш, що в сестри немає нормальних умов. Селище маленьке, лікарня далеко, нормальних лікарів не знайти. У нас із цим набагато простіше. — Хіба твоя мама хвора? — Ні, але вона ж не молодшає

— Ти нормальна взагалі? — Антон себе вже не контролював. — Це ж моя

Життєві історії 0

— Я стільки дала твоїй дружині, а їй батьки дорожчі? Так і знай, що вони почнуть лізти у ваші стосунки й налаштовувати її проти тебе. Жінка повинна відмовлятися від своєї сім’ї, бо входить у сім’ю чоловіка. Ці стосунки від початку були приречені, враховуючи прив’язаність твоєї Олесі до батьків. Ти чоловік чи ні, щоб сказати своє слово? Вона всі свята повинна відзначати з тобою і зі мною! Так споконвіку було

— От щастить же комусь зі свекрухами! Моя б мені зроду нічого не подарувала.

Життєві історії 0

Загалом, будемо готувати те, що зазвичай: я м’ясо під шубою запечу, рибку посолю… — Брат обіцяв м’яса копченого привезти… — зізналася мати. — Чудово. Нехай сидять і слиною давляться. У нас буде свято. А вони як хочуть

— Люба, мені мама сказала… — почав Сергій, але Марія не дозволила йому продовжити,

Життєві історії 0

Курка, каже, в нас кульгава, давай її сьогодні приготуємо. От я за тобою й пішов. Допоможи, тату. Там за хлівом сокира є. Батько знову розсміявся. Знав, що в сина слабкість є. Тварин він так любить, що нікому зла заподіяти не може, навіть якщо для цього худобину й ростили

— А давай вже мені друге! — весело грюкнув ложкою по тарілці Тимофій і