Життєві історії 0
— Жіночко, але ви ж бачили, що я не навмисне, тим більше, що я перед вами вибачився, ну що мені ще зробити, щоб ви заспокоїлися?
Отже, уявіть, напівпорожня маршрутка повільно плентається вулицями міста. На зупинці заходить досить симпатична,ю тридцятирічна
Життєві історії 0
— Мамо, правильно Олена каже. — казав дружині Микола. — Ну, що ми не купимо городину, чи що?
Відмити б його, але ні сил, ні бажання не було. Город заростав кропивою і
Життєві історії 0
Наташина мама, Ольга Дмитрівна, жила далеко і давала доньці поради тільки телефоном. Сергій, як справжній чоловік, від підготовки до весілля самоусунувся
— Наталочко, я тобі тут огірочків із дачі привезла і кабачків, — у дверях
Життєві історії 0
— Руки кажеш старі? Так я й сама не молода, Рито. 55 років мені на тижні виповниться, не забула? Та все життя я працюю цими самими руками. Тому що по іншому не вмію. — Не вмієш, так навчися! Що таке 55, Наталко? Та життя ж тільки починається! Кинь ти ці свої морозилки, котлети з пельменями! Кинь свої ці миски та склянки, кинь глину свою, припиняй по полях та справах скакати, та по ярмарках бігати! Адже й справді, не дівчинка вже. Займися собою нарешті
— Ну ні вже Наталю, так, як ви живете зараз уже ніхто не живе.
Життєві історії 0
У лісі вже майже стемніло, озеро поблискувало, відбиваючи місячне світло, що падало з неба, тому біля річки було трохи світліше, ніж у глибині лісу. Багаття майже згасло. — А я й не помітила, як настав вечір, – задумливо промовила Віра
— Вибач, Вірочко, я не хотів… – зніяковіло промовив Дмитро, коли все закінчилося. —
Життєві історії 0
Із Жені й справді виросла хороша людина, всебічно розвинена і талановита. Вона закінчила школу із золотою медаллю і вступила до престижного інституту. Перший і другий курс Євгенія провчилася добре, була поглинута процесом навчання і жодних проблем батькам не доставляла. На третьому курсі вона раптово закохалася. Все б нічого, але «предмет» її любовного захоплення звали Рафаель, і був цей хлопець родом з Африки
Євгенія була пізньою дитиною в сім’ї, вона зʼявилася на світ, коли її матусі було
Життєві історії 0
Жінку з губами-пельменями звали Мілана. Найімовірніше, Людка, але з такою зовнішністю бути Людкою, звісно, неможливо. Дочку Мілани звали відповідно: Аврора. Ніні не було чим крити: дітей вони назвали за заповітами дідів – Колею, Сашком, Марією та Ігорем. Цього року до школи йшли середні, двійнята Сашко і Марійка, і, судячи з усього, вчитися в цьому класі буде непросто
Ніна дивилася на величезні, як пельмені, губи співрозмовниці, але думала не про них, а
Життєві історії 0
— Ось подарунок, так подарунок. Це тобі не зрізаний букет, який зів’яне через три-чотири дні, і на смітник. Ці квіти тішитимуть твою Катю довгі роки. Вони тільки на зиму «засинають», листочки засихають поступово і квіточка під ліжком або в коморі чекає нової весни. Ну, що ж ти стоїш? Бери подарунок і вперед
Олексій прийшов з двору додому сумний. Він сів у передпокої на стілець і зітхнув.
Життєві історії 0
— Я ж тобі не мама, Анюто, мама в тебе одна, і ти її пам’ятай, не забувай. Поки пам’ятаєш – вона живе, пам’ять про неї живе, зрозуміла? А ось другом тобі стати можу, якщо дозволиш. Поки ти ще не дуже велика, а потім зрозумієш, що добре, коли є в кого запитати щось по-нашому, по-жіночому
— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату,
Життєві історії 0
— Мамо, ну всяке буває. Не хвилюйся так. Я також батька люблю. Але коли він так робить з тобою, то й нехай іде. Проживемо. Не маленький я вже, дванадцять років… У мене в самого все з рук валиться, засмутився я сильно, звичайно
Даша йшла з батьківських зборів. Знову Вову насвариоа вчителька, домашні завдання не робить, огризається.

You cannot copy content of this page