— Адже для неї мій син — дорослий чоловік! — міркує Оксана. — Він уже працює, а вона… школярка? У мене самої донька її віку, і я не уявляю: прийде вона завтра й скаже, що йде жити до кавалера. І що ми? Просто зберемо їй валізи й помахаємо хустинкою вслід? Чи на батьківські збори в школу буде її «чоловік» ходити й щоденник перевіряти? Це ж просто нісенітниця
— Олю, а що я вдію? Він уже дорослий, йому двадцять п’ять років, на
— О, подивіться, хто прийшов! — вигукнула Лера, ставши в дверях, коли Тамара Петрівна приїхала провідати онука через пару тижнів після їхнього роз’їзду. — Згадала баба про внука, приперлася, бачте! Тамара Петрівна стояла і не вірила власним вухам: куди ж поділася та вихована, лагідна дівчинка?
— Така вже мила була спочатку, справжня «щебетуха», ввічлива, слова грубого від неї не
— Ну що ж ти, Аллочко, знову макарони вариш? — хитала головою свекруха. — Ніякої різноманітності в раціоні, зовсім про чоловіка не дбаєш. А Сергій звик мовчати. Щойно мати починала свою пісню, він або йшов у ванну, або «залипав» у телефоні. Алла терпіла
Алла цілих десять років чула одне й те саме: що готує вона несмачно, господиня
— Максе, привіт! Чув, ви переїхали. Ну ви даєте, в самому центрі тепер! Значить, грошей кури не клюють. Слухай, у мене тут «Лада» заглухла, вже вдруге за місяць. Ремонтувати дорожче, ніж вона коштує. Не позичиш кілька тисяч? А то зовсім без коліс лишився
Подружжя, Аліна та Максим, стали «багатіями» десь за три роки після того, як перебралися
— Я підлогу мити ходжу в крамницю під будинком, ту, що в нас на першому поверсі. Мої батьки зі своїх крихітних пенсій нам гроші підкидають, бо думають, що ми ледь кінці з кінцями зводимо. А ми, виявляється, багатії!
— Я підлогу мити ходжу в крамницю під будинком, ту, що в нас на
У селі не прийнято йти з порожніми руками, тож на столі з’явилося і домашнє сало, і ковбаска, і грибочки мариновані, і квашена капуста з журавлиною. Стіл просто вгинався від смакоти, ще й шашлик планували. І тут двері розчахнулися, впустивши до хати клуби морозу. — Добрий вечір, тітко Оксано і дядько Толю! — гукнув чоловік у кудлатій шапці
— Я так і знав! Усе! — закричав прямо з порога Олег, забігаючи до
Світлана з Толиком приїхали з села ще тридцять першого. З порожніми руками, мовляв: «Ой, так поспішали, що подарунки на тумбочці забули!». Зате апетит привезли такий, що дай Боже кожному. Їли так, ніби рік голодували. Пили так, що мені перед сусідами було соромно за їхні нічні концерти. І тепер вони хочуть зостатися ще на тиждень
— Ми тільки на Новий рік планували, але вирішили ще на тиждень зостатися! У
— На лижі поїхали, у гори. Потім ще на якісь водоспади збиралися в Карпати, — зітхає жінка. — І так постійно. Щойно в них гроші заводяться чи з’являється можливість взяти кілька днів вихідних — вони раз, і вже в дорозі. Жодних турбот про завтрашній день, хоча заробляють обоє — дай Боже кожному
— Я просто дивуюся: у шлюбі шість років, дітей немає, ні гривні не відкладено,
Через знайомих дізнався, що теща вдома майже не сидить: то вона в салоні краси, то в косметолога, то в басейні з подружками. У лікарні ж її ніхто не бачив. Зрозумівши, що пахне смаленим, Валерій вирішив простежити за нею. І що б ви думали? У той день, коли Ірина Михайлівна нібито мала бути на процедурі, зять побачив її в ресторані
— Маринко, накривай на стіл! У мене новини — просто космос! Ти не повіриш!
— Та що там ті подарунки, дитино! Купіть мені краще чогось смачненького в магазині. Продуктів добрих, та побільше! Бо я вже й забула, коли той справжній сир їла чи рибу
Яна з Валерієм жили душа в душу вже третій рік, а от із Тетяною

You cannot copy content of this page