— Юрочко, ти мене дуже і дуже виручиш! Ти ж і так би за цими адресами всю ніч їх возив. А так ще й заробиш більше грошей рідним на подаруночки. Спасибі! Ольга насилу стримувала себе, щоб не кинутися чоловікові на шию в пориві вдячності. Перше ж замовлення обернулося для Ольги ще більшим потрясінням, ніж відхід Артема
— У сенсі, звільняєшся? У тебе понад 20 викликів на завтра. Ти хочеш дітям
– Ага, моя була. Купив вівчарку, а виявився безпородний барбос із хвостом калачиком. Та якби я такого привіз додому, мене пацани засміяли б. Ось і залишив його восени, коли їхав. Він біг за машиною до цього місця, а потім відстав
Восени того року водії, що проїжджають по трасі, помітили собаку, що нерухомо стоїть на
– Як тепер родичам в очі дивитися?, – плакала вона. Але Вадим був непохитним і, побажавши колишній нареченій щастя, просто заблокував її номер телефону
Олеся з Вадимом готувалися до весілля. Півтора року вони зустрічалися, і Вадим все ж
— Нам так добре було удвох, навіщо? — Тобі потрібна мати, мені дружина, – спокійно відповів батько. — У мене є… була мати! – намагаючись перекричати мелодію, що лунала з динаміків, крикнула донька. — І в мене була дружина три роки тому, а тепер немає. Треба далі жити, Людмилко. Я втомився один, розумієш. Марина тобі сподобається. Я не змушую тебе її любити, просто прошу поставитися до неї добре
Мачуху Людмила зненавиділа ще заочно. Навіть не побачивши. На осінніх канікулах батько відправив доньку
Бабуся була рада – три тижні свободи від чоловіка! Вона насмажила велику миску насіння, вийшла надвір і пригощала всіх сусідок, ділячись своєю радістю. Три тижні без смердючого
Бабуся Марини – Ніна Миколаївна, залишилася в її пам’яті доброю, ласкавою і розуміючою бабусею. Діда
— На іменини купіть мені посуд або рожевий синтезатор, – заявив батькам шестирічний Слава за вечерею. — Посуд? Який посуд, Славко? І чому рожевий синтезатор? — Такий. У який дівчата грають. Там порцелянові тарілочки, кухлі, чайничок. У торговому центрі бачив. І синтезатор там по акції рожевий. Батько поперхнувся чаєм. — Докотилися, посуд і рожевий синтезатор! Це твоє, Маріє, виховання, зіпсувала мені хлопця
— На іменини купіть мені посуд або рожевий синтезатор, – заявив батькам шестирічний Слава
– Любонько, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Тихон Савельєвич доньку, яка зі співчуття забрала його до себе до Києва. Тяжко старому одному в селі, так вирішила вона і вмовила переїхати до неї
– Любонько, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Тихон Савельєвич доньку, яка зі співчуття
Бабуся, мати Івана, як побачила онука, то з того дня й не злюбила – на Івана він був зовсім не схожий, біленький, весь у Настю. Свекруха одразу винесла свій вердикт: – Нагуляла!
Настя з Іваном були на сьомому небі від щастя: у них невдовзі буде малюк!
— Чим ти будеш Стаса годувати? – знову сунулася вона до невістки. — Тим самим, чим і всіх інших: макарони та котлети. — І часто ви так харчуєтеся? – незадоволено стиснула губи свекруха. – Потрібні овочі, крупи, а не ось це. Мабуть, той факт, що мама чоловіка затрималася довше, ніж зазвичай, зіграв свою роль
Стас повернувся з роботи, і Ліза, поцілувавши чоловіка, тут же кинулася на кухню. Щойно
І миттєво Ігор Анатолійович представив затишну кімнату з пухнастим килимом та торшером. У вікні видно гори чи море. Можна й ліс. Зі їдальні долинають смачні запахи
Один чоловік похилого віку, та що там – старий чоловік! – прочитав про будинок для літніх

You cannot copy content of this page