— Вибач, ми більше не можемо бути разом. Я виходжу заміж, – вона сунула Олегу в руки якусь книжку, розвернулася і сіла в машину
Олег одружився з Надією на зло своїй коханій. Хотів їй довести, що не страждає
— Мамо, я одружуся з Оленою! Вона, може, й не найрозумніша жінка у світі, зате найкрасивіша! — Микола чекав маминої реакції
— Мамо, я одружуся з Оленою! Вона, може, й не найрозумніша жінка у світі, зате
— Вєрка! Навіщо тобі це. Щодня повний будинок народу. Хіба так можна? Ех ти! А прибирання після всіх. Ну ти й блаженна
Тітка Віра завжди зрозуміє! — Вірка, ну яка ж ти дурнувата. Навіщо ти всіх вітаєш.
— Надько, курей не чіпай! Кури ні до чого! Заспокойся ти, заради Христа! Ой, лихо-лишенько, біда неминуча… Так, що ж ти робиш!? Надія! Побійся Бога! Та ти з глузду з’їхала, чи що?!
— Надько, курей не чіпай! Кури ні до чого! Заспокойся ти, заради Христа! Ой, лихо-лишенько,
— Мамо, чула? Це я жмот? Та я тобі зарплату тільки днями віддав! Ти вже спустила все на свої «вії-нігтики»! Сенс усе це робити, якщо страшна, і вдома сидиш безвилазно!
— Мамо, ну хто тебе просив? — Я ж як краще хотіла! Я ж не
Свєтка потім ще магазин шубний відкрила, рідну сестру на касі поставила, ні, щоб просто сім’ї допомогти. Загалом активна жіночка, палець у рот не клади
Коли Свєта народжувала Марійку, було дуже холодно. Скрізь у гучному коридорі, яким вона ходила,
A мама чекала, що діти приїдуть з онуками, дбайливо катала банки, з любов’ю підписувала… Останні банки з грибами датовані минулим роком, їй на той момент було 93 роки
Купили ми будинок у селі. Продавала його молода пара, мовляв, батькам дача не потрібна,
— Чого ти з нею возишся, Маріє Петрівно? Все одно, говорити не буде! Худо ходить, але хоч ходить, і то добре! От скажи, за що мені таке дитя дісталося?
Народилася Валя калікою, про це мама щоразу їй нагадувала і, зриваючи на ній злість,
Бабуся Віра виявилася “не до двору” своїм рідним дітям. Одна дочка жила далеко за кордоном, інша – в невеликому містечку, недалеко від того селища де жила Наталя з чоловіком і дітьми. Друга дочка попросила Наталку прихистити на час бабусю, мовляв, будинок великий у тебе, вона на свіжому повітрі, та з дитиною тобі допоможе
Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську. Дівчисько, не дивлячись в очі
— Сашо, що мені робити? Єгору скажу, хіба повірить? Їй сказати? Виверне так, що я свекруха класична, заважаю їм бути щасливими. Промовчати, нехай живуть, може, дівчина за розум взялася? Хоча така навряд чи, колега, до якої вона приїжджала, говорила, що років із 14 злагоди з нею немає: все бігала по хлопцям
Неділя. Ранок. Дзвінок на телефон. Марійка – моя старша сестра. Я завжди хвилююся, якщо

You cannot copy content of this page