Рідне Слово – Сторінка 352

Життєві історії 0

Сама вона любила жирну смажену їжу, і сало, багато сала. Але Ганна все життя годувала свою сім’ю здоровою їжею, тож коли Єгор і Даринка вперше скуштували смажені у свинячому салі котлети замість ніжних на пару, у хлопчика крутило живіт, і його сестра також увесь день скаржилася на важкість у шлунку. — Погані ви їдці, – сміялася прабабуся, навертаючи свої котлетки зі смаженою на салі ж картоплею

— Єгоре, Даринко, виходьте, прабабуся Валя приїхала! Шестирічні двійнята швидко і з неприхованим інтересом

Життєві історії 0

— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться, а що поробиш, дочка дитину годує, їй нормально харчуватися треба, – розводить руками Маргарита, говорячи про наболіле з рідною старшою сестрою. — А чоловік її так і не влаштувався на роботу чи що? — Влаштувався, – усміхається жінка, – сидить тепер у кол-центрі, дзвонить людям, впарюючи їм якийсь непотріб

— То шматок м’яса несу, то курочку, то олії, то яєць десяток, чоловік свариться,

Життєві історії 0

— Ось у матусі твоєї трикімнатна, а могла б щось вигадати і в тебе була б окрема квартира, – у запалі сварки з чоловіком заявила Юля. — Про гроші на рахунку вона не знала, – каже Зоя Михайлівна впевнено, – тож її слова можна прямо розцінювати: “Нехай свекруха продасть свою квартиру і дасть нам грошей”. Я після цього з сином поговорила і попросила його з дружиною з’їхати. Нехай уже Юля поливає мене брудом і мріє, щоб я поповзла в бік цвинтаря, звільнивши їм місце під сонцем, десь в іншому місці, а не у мене в квартирі

— Ой, у нас епопея з умовами проживання триває вже кілька років, – махає

Життєві історії 0

Зимовий темний ранок. Невеликий автобус з одними дверима біля водія. Я сиджу в мами на колінах. Їдемо в дитячий садок і на роботу. В автобусі повно малюків. Є навіть зовсім немовлята. Деякі дітлахи сплять, уткнувшись носом у пальто батьків. Усі одне одного знають – автобус заводський. Батьки відведуть діточок до садочка, а самі вирушать на молочний завод виробляти пастеризоване молоко і згущене молоко

У вас буває так: живете собі, робите щось і раптом бах – яскравий спогад

Життєві історії 0

І ось зараз, коли сім’я обмежена в коштах, мама Ірини, що називається, вийшла з меж дозволеного. Почала натяками, а зараз уже говорить і вимагає на повний голос. Чого вимагає? Грошей, підтримки, допомоги й турботи. Як сама Алла Іванівна це називає. — Начиталася десь, чи від своїх подружок наслухалася, – каже Ірина, – що безоплатні ліки не допомагають. Плюс у неї є досить забезпечена приятелька, вона і квартири здає, і діти там мають широкі можливості. Загалом, мама моя почала битися в істериці, що ми їй не допомагаємо, що вона прямо крокує в могилу та інше

— Ліками вона повністю забезпечена, – з гіркотою каже Ірина, – та не так

Життєві історії 0

– Надія, вона страшна. Де тільки шукав таку, – тихенько сказала Ольга. – Мені байдуже, – нарізуючи тісто на однакові круглячки, відповіла Надя

– Ти… Ти… – Ольга схвильовано вхопилася за одвірок, нахилилася, щоб ковтнути повітря, – Ти

Життєві історії 0

– Ні, що ти! – Люба поставила вниз пакети, щоб дати рукам трохи відпочити, – Ти просто дивовижно виглядаєш! Прямо як модель із модного журналу. Марина посміхнулася. Виглядала вона, і справді дуже гарно. Статна, в дорогому гарному одязі

Люба виходила з супермаркету з двома важкими пакетами, коли несподівано почула: «Люба, чи ти?».

Життєві історії 0

– Так, тату, це було непереконливо, – пробурмотіла п’ятнадцятирічна Ольга. Вона встала, взяла свою тарілку і склянку й сказала: – Розбирайтеся у себе в кімнаті. Не хочу ваші сварки слухати

– Як мені все набридло! – Світлана кинула сумочку на диван. Дмитро навіть не відреагував на

Життєві історії 0

– Діти в рваних черевиках ходять, а вона на горщик все спускає! – лаялася Ліда. Незабаром вона зрозуміла, в чому річ. Хоча ні, не сама зрозуміла – добрі люди підказали

Ліда все чекала, що син повернеться, материнське серце відчувало, що він живий. Невістка жила

Життєві історії 0

Олеся поверталася зі школи, тоді вона ще вчилася в другому класі. Разом із нею в під’їзд зайшли чоловік із хлопчиком, який був менший за неї на зріст і молодший. – Дівчинко, ти в цьому під’їзді живеш? – запитав чоловік

Дівчинка сиділа у своїй маленькій кімнатці й плакала. За свої десять років їй часто