У цей момент у нічній тиші порожнього будинку пролунав суворий чоловічий голос: — Стояти і не рухатися! Дівчата дружно заголосили від несподіванки, і тут же їм в очі блиснуло яскраве світло від потужного переносного ліхтарика
Про старий, занедбаний будинок, що стояв на краю села, говорили різне. Найбезглуздішою чуткою було
— Я й не їсти можу, якщо треба… Тиждень. У мене мама, — його голос здригнувся, замовк
— Тітко, давайте я вам щось допоможу? Я обернулася і побачила поруч пацана, що
— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає
Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє
— Чого мовчиш? Вгадала? Не працюєш? На шиї у мамки з папкою сидиш…
— Синку, купи квіточки! — Дякую, не треба. Назар стояв на зупинці,— чекав автобус. І
— Мамо, привіт, я передзвоню, добре? За кермом, — Валя кинула телефон на сусіднє сидіння, вона запізнювалася на чергову зустріч із партнерами, ті дуже не любили чекати
— Доброго дня, доню, як справи, зайнята, напевно? — Мамо, привіт, я передзвоню, добре? За кермом,
Мовчки встала і закрила клас зсередини. Обвела поглядом притихлих через її грізний вигляд дітей, і твердо сказала: — Встаньте ті, у кого хоча б раз плюнув Рома. Встали практично всі. — Ми не раз говорили, що це дуже неприємно, огидно, але він нас не слухає. Я думаю, він просто нас не розуміє. Зараз ми всі разом йому пояснимо
Цей випадок стався в школі ще в далекому 1986 році. Свідки, а це були
— Марійка мене на фейсбуці знайшла. Я спочатку не зрозуміла, хто це до мене в друзі напрошується: якась Мері Петтерс (у цю мить Катя ледве не подавилася від несподіванки), а потім придивилася до фотки – а це Перевишко! Просто прізвище інше й ім’я. Списалися з нею, вона все й розповіла
Якось увечері Катя відкрила сторінку чоловіка на фейсбуці. Несподівано. Просто переплутала закладку на комп’ютері.
Вона металася між лежачою свекрухою, власними дітьми, чоловіком, роботою, сімейними турботами. А Микола в цей час… благополучно зустрічався з іншою жінкою. Наталя спочатку ні про що не здогадувалася. Їй і на думку не могло спасти, що чоловік, який значно старший за неї і вже наближається до пенсійного віку, на таке здатен
Наталі виповнилося шістнадцять, коли вона познайомилася з дядьком Колею. Чоловікові на той момент було
Куди скаржитися? Хто допоможе? Ночами плакала і молила Господа, щоб забрав її до чоловіка. Краще піти, ніж жити в такому кошмарі. Ніколи не думала, що їй доведеться доживати свій вік ось так – голодною і в сльозах, із таким сином, який краде гроші у власної матері. Ось так і стала Антоніна гостею у своїй квартирі
Антоніна встала пізно. Поспішати нікуди, на пенсії вже сім років, піклуватися нема про кого.
Матусю, ти не переживай, у нас усе добре. Тільки страшно вдома самій, поки Семен до корівки ходить. Тата ніколи немає, але я й не хочу, щоб він приходив, він увесь час пахне несмачно та сміється… А ще Нінка сказала, що мене скоро в дитячий будинок здадуть, бо я нікому не потрібна. Я сказала, що це неправда, а вона дражнилася. Я їй як дала, а потім її мама прибігла, сказала, що я сирота, мене всі кинули, тому я невихована. Я вихована, матусю, тільки навіщо вона обзивається. І в дитячий будинок я не хочу
Семен насилу підняв відро з молоком. —Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж

You cannot copy content of this page