Рідне Слово – Сторінка 366

Життєві історії 0

Їхнє спілкування почалося у вересні. Пожовкло листя, потім попадало, задули вітри, що несли зиму… Костя дзвонив їй щодня і вони базікали по годині-дві, і як же швидко пролітав цей час! Вони все встигли одне про одного дізнатися! Дуже часто йому потрібно було дзвонити з вуличного апарату, так як його домашні все слухали якщо розмова була вдома, а йому було ніяково

Цілих два роки він пам’ятав напам’ять номер Наталки, але так жодного разу і не

Життєві історії 0

— Бабуся вилила твій суп в унітаз, сказала, що вийшов ще огидніший, ніж минулого разу. Я тепер голодний, ма, що мені їсти?, — сказав мені син, коли я повернулася з роботи

— Бабуся вилила твій суп в смітник, сказала, що вийшов ще несмачніший, ніж минулого

Життєві історії 0

— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя, моя сусідка по кабінету, у мій перший робочий день, – Жахлива людина! У нас її всі бояться. Жодного разу не бачила, щоб вона комусь посміхнулася

— Дівчата у нас непогані, але начальниця – справжня мегера, – шепотіла мені Катя,

Життєві історії 0

— Ні, не вистачить. Це ви з мамою, мабуть, так зраділи, що вашу красуню хоч хтось погодився прибрати до рук, що втратили зв’язок із реальністю. Я людина розсудлива. І чудово розумію, що зараз відбувається

— Ілюшо, ти мене, звичайно, вибач. Але хто на твою сестру подивиться? Зрозуміло, що смак

Життєві історії 0

До речі, саме через спадкову квартиру на моєму весіллі не було моєї матері. Мама вирішила так мене покарати, її дуже образило, що я не розділила квартиру навпіл з сестрою

Вчора приходив просити моєї руки мій колишній з квітами та ігристим. Два роки, як

Життєві історії 0

Я відмовила сину переїздити в село, ще працюю, хоч і пенсіонерка, але її не вистачає, а в селі на що житиму?

— Рідну матір або в село, або на вулицю проганяєте, так виходить?, — запитала

Життєві історії 0

— А що, вам теж нема де ночувати, а, жіночко? Я якось тут до ранку на лавці ночував, вранці поїхав. Я за містом живу, ось зміну відпрацював — спізнився, тоді ночі теплі були, а сьогодні прохолодно! Ну та нічого, у мене бутерброди є з ковбасою, ти це… жіночко, сідай, не бійся, не вкушу. Ось, тримай, хліб свіжий, ковбаса, а я зараз термос дістану, і ми чаю гарячого поп’ємо, з цукром, зігріємось

— Жінка, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме

Життєві історії 0

Роман був вражений, коли приїхав додому і побачив, на що перетворився їхній двір. Він увесь заріс травою і старі, похилені, напівзгнилі сараї з проваленими дахами нагадували уламки розкришених зубів. Всюди валявся якийсь мотлох, а давно не фарбовані двері та віконниці, вікна були брудними й облупленими. Батько, давно неголений і оброслий, більше нагадував старого, ніж цілком ще не літню людину.

— Саш, не треба, – простягнула руки до чоловіка Наталя. Але ремінь зі свистом

Життєві історії 0

Через що посварилися? Адже живемо окремо, до молодих я ніколи в життя не лізла, двоє онуків у мене. Старшому онуку 6 років і онучці 4 роки. А сварка вийшла в нас через цукерки. Точніше через те, що я на очах у невістки і сина онука цукеркою пригостила. Думаєте алергія в дитини, а баба дурна я, на зло матері дитині цукерку сунула?

З невісткою посварилася. Просто в пух і прах. За всі 7 років, що Ніна

Життєві історії 0

Вибач, але в рідне місто не повернуся. Тому що, мила Таня, я не хочу бути батьком. Рано мені ще… Вона ридала кілька днів так, що в неї пропало молоко. А потім зникла й сама. Знайшли її через тиждень у річці

— Жити без нього не можу-у-у-у, – схлипувала Катерина на плечі в бабусі. Та