Ну, вже ні. Цього разу я готовий піти на все, щоб вона вийшла за мене… — Тоді давай так. Роби, як я тобі скажу. Допомагай по господарству, ненав’язливо. І не показуй особливо своїх почуттів. Навпаки, холодніше. А там – за обстановкою… – вчила бабуся. — Ох, ви й психолог, Олено Петрівно! – засміявся Костя, – а це точно спрацює? — Ого, ще й як! І потім: я їй шепну за тебе слівце. Алла й прислухається
Алла переживала не найкращі часи. Вона розлучилася з чоловіком, і знову переїхала до себе
— Діду, ми тут подумали, може, ти складеш заповіт? Ми не про гроші, не зрозумій неправильно. Просто, щоб було все по справедливості… — За якою ще справедливістю? – дід підняв голову від газети і втупився на нас так, що я мало не передумала. – Я ще, внуки мої любі, поживу, і досить мене передчасно в землю класти! Заповіт – це як собі вирок підписати, все кінець. А я вам скажу: ніякого заповіту я залишати не хочу
Ми з братом давно знали, що наш дід – міцний горішок. У свої дев’яносто
— Ти вийдеш за мене? — Ти одружений, – відповіла Жанна, знімаючи каблучку. — Уже ні. Я купив її на другий же день нашого знайомства. Не хотів дарувати, поки одружений. Я розлучився. — Я не впевнена, що… Мені п’ятдесят пʼять… — Ну і що? Хіба не буває кохання в п’ятдесят? Ще й як буває. Я ось люблю тебе. У молодості любиш тілом, дах зносить від пристрасті. А вже як за п’ятдесят, то любиш по-іншому. Я люблю тебе серцем і душею
Жанна переодяглася в білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку стільця. Вона
Живу з мамою, їй 79 років, нічого не хоче робити вже 7 років, вдає, що нічого не розуміє, зате, коли їй треба, вона все розуміє, дістає на повну, з примхами, претензіями, прискіпуваннями
Будинок престарілих — звучить страшно, але іноді просто немає іншого виходу. Я живу з мамою, їй
Свекруха набридає сину зі своєю любов’ю. Я розумію, що ростила його одна, все для нього, але зараз йому вже 31 рік
Свекруха набридає сину зі своєю любов’ю. Я розумію, що ростила його одна, все для
— Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому. — Вони не зрозуміють, — дівчина насупилася, додому її не хотілося
Зайшов у свою двокімнатну квартиру. Добре, хоч квартира придбана до одруження, і дітей не
— Як добре, що Ліза погодилася залишитися з бабусею, — мрійливо говорила Катя. — Мені здається, що перші два дні я буду тільки спати
— Катька! Ми в Києві! Ви чому трубку не берете? Ми ще вчора приїхали! — А
— Мамо, вам не подобається, ви й витирайте! — Вікторіє, що ти дозволяєш собі, – занервувала свекруха, – ось я у твоєму віці! — Ви ось у своєму віці не можете квартиру в порядку утримувати, а ще мені зауваження робите – невістка занурила ложку в торт і зачерпнула великий шматок. Широко відкривши рот, вона, немов удав, заковтнула солодку здобич, і заплющуючи очі облизала ложку
— Вікторіє, знову в тебе на підвіконні пил лежить у три шари! Наталя Олексіївна
— Донечко, ну ти взагалі… Ми теж завжди працювали нарівні з чоловіками, і бабусі ваші працювали та заробляли. Але чоловіків ніхто не ставив біля раковини й плити. Тим паче, якщо чоловік такий як Дімка – заробляє. І ми ще примудрялися і пироги пекти, і білизну крохмалити, і прати без усяких автоматів. Тобі навіть на іменини чоловіка ліньки було стіл накрити, соромся. От особисто мені за тебе соромно
— Те, що свекруха на його боці – мене анітрохи не здивувало, але від
Від Христини надійшло повідомлення: «Я втомилася, мені треба відпочити і привести нерви до ладу». — Словом, повернуся… коли повернуся, – сердиться свекруха. – Кинулися по шафах – деяких речей її немає, косметики було повно, а теж немає. Я так думаю, що невістка заздалегідь, потроху перевозила речі на квартиру чи де вона там зараз. А потім знайшла момент і не повернулася
— Так і заявила, що хоче відпочити, привести до ладу нерви. Мовляв, чекайте. Не

You cannot copy content of this page