Рідне Слово – Сторінка 39

Життєві історії 0

— Почім ялиночка? — підійшла якась жінка. — Вісімсот гривень. У мене найкрасивіша. Жінка подумала, махнула рукою і пішла далі. — Беріть за шістсот! — крикнув їй услід Федір, але та навіть не повернулася

“Одну ялинку продав ще зранку. На десять тисяч накупив, вклався, і з чим Новий

Життєві історії 0

— Готувати вирішили спільно, — каже Галина Петрівна. — Холодильник один, у молодих свого немає. Плита одна. Посуд теж є, і другий комплект зберігати ніде. І тут наша Тома заявляє, що комуналку платимо навпіл

— А куди йому було йти? — розводить руками Галина Петрівна. — У нього

Життєві історії 0

Стіл «ломився» від вишуканих страв. Ікра червона і чорна, креветки, мідії, «восьминіжки» по-корейськи, нарізки всілякої риби, ковбаси та м’ясні «делікатеси». Тітка Катя «тикала» пальцями в тарілки й питала в Маринки назви страв. Найбільше їй не сподобалися «восьминіжки» та кальмари на вигляд, вона ходила навколо них і «плювалася»

Ніна Миколаївна працювала в Міністерстві освіти. Але була вона жінка проста, «веселунка» і дуже

Життєві історії 0

Ти ж не хочеш сказати, що я повинна брати в дітей гроші, щоб зварити кашу чи напекти онукам пиріжків? — Звісно, повинна! А з якого дива ти утримуєш п’ятьох дітей аж три місяці! У тебе що, пенсія депутатська? Потрібно було взяти гроші на харчування

Усе життя Лідія прожила в передмісті. На роботу до міста добиралася близько години. Начебто

Життєві історії 0

— Прийдеш після зарплати, холодильник ломиться від фруктів, торт стоїть, печиво всяке, риба червона, ікра, у всіх вазочках цукерки. А зайдеш в середині місяця — у холодильнику миша висить. Діти макаронами давляться. Кажу, мовляв, Надю, не можна ж так! На що далі житимете? У вас діти, купи м’яса, картоплі, розраховуй. Сьогодні риби червоної наїлися, а завтра зуби на полицю?

— Та скільки можна їй казати, вже говорено-переговорено, — із роздратуванням говорить Анна Олександрівна.

Життєві історії 0

— У нас чотири дорослі коти й четверо кошенят. Це вісім тварин у трикімнатній квартирі. Ти взагалі розумієш, про що я говорю? — Кошенята тимчасово, — повторила вона вже звичну фразу. — А чотири дорослі коти — це назавжди?! — Ну… поки що назавжди. Але ж вони нам зовсім не заважають

Михайлові перевалило за п’ятдесят, і останні пів року його життя перетворилося на сюрреалістичний кошмар.

Життєві історії 0

— Лаврентій я, домовик твій! — А хіба вони… Ой, ну тобто ви… Ну, тобто, домовики бувають? — затинаючись, запитала дівчина. — А то! — із поважним виглядом промовив Лаврентій і знову почав командувати: — Так, встала! Нічого на підлозі холодній сидіти, ходімо на кухню, пиріг пекти! — Навіщо пиріг? — крекчучи і встаючи з підлоги, запитала Ліза. — Як навіщо? Михайла з двадцятої квартири спокушати

Єлизавета, чи просто Лізонька, як її кликали всі, хто знав, уперше не знала, куди

Життєві історії 0

— Та яка ж це робота — ягоди збирати?! — здивувалася Іра. — Це не на грядках догори дупою стояти й у землі колупатися по лікоть. Я, поки збираю, завжди так наїмся, на всю зиму вперед. Ізольда з сумнівом подивилася на малиновий кущ, що ріс поряд із нею, і простягла руку за великою ягодою. Вона вже хотіла закинути її в рот, як помітила черв’ячка, який зручно влаштувався всередині ягоди

— Господарі! Агов! Є хто вдома? — Дві дівчини стояли біля хвіртки дачного будиночка.

Життєві історії 0

— Ми ховаємо її, я до останнього доглядала за матір’ю чоловіка, а Катя приїжджала лише раз на місяць. А коли свекрухи не стало, відзначили тільки дев’ять днів, і Катя з’явилася з чоловіком та своєю свекрухою. І таке почалося

— Ти як хочеш, а я ні забути, ні пробачити її не можу, —

Життєві історії 0

— Добре ще, що ялинка невисока, й іграшки сучасні, не б’ються, — пихкала Ольга, намагаючись установити деревце прямо. — Ти мені свято зіпсувати вирішив? Кекс лежав на дивані, вилизуючи шовковисту коричневу шерсть, і дивився на господиню з образою — жадана здобич вислизнула з його лап, коли була вже так близько

— Ми могли б зустріти Новий рік разом, — несподівано для себе промовила Ольга