— Я погана дружина, тітонько Ніно, — з гіркою образою в голосі відповіла їй Валентина. — А він що, кращий варіант знайшов, чи як? — не повірила власним вухам свекруха. — Він зараз взагалі де живе? — Гадки не маю. Ми з ним уже місяці три не спілкуємося. І донька йому, видно, теж не потрібна. Треба їхати і розбиратися на місці, тут без варіантів. Яка муха того Сашка вкусила
Про те, що син розлучається з дружиною, Ніна Дмитрівна дізналася через треті руки. Без
Микола — чоловік хазяйновитий, ґрунтовний. Везе свіже м’ясо, хорошу ковбасу, сир. І не так, що по двісті грамів нарізки, а нормальні пакети продуктів. Та й грошима мені трохи допомагає. А що тут такого страшного? Він просто полегшує життя жінці, яка йому подобається
«Так, я з ним зустрічаюся, — спокійно, дивлячись просто у вічі, розповідає сорокарічна Оксана.
— Іванку, ти все своє життя прожив із материнською молитвою. То чому ж зараз, коли ми одружилися, щось має змінитися? Твоя мама жива і поруч — і це ж найбільше щастя! Хай і надалі кожен твій день починається з материнського благословення і мого поцілунку. Знаєш, як моя покійна бабуся казала? «Щасливий той чоловік, якого дві люблячі жінки по життю ведуть»
Антоніна стала мамою Іванка пізно — як на ті часи, майже у сорок. —
— Ого… — Це кому ж ти так дорогу перейшов, чоловіче добрий? То був ніякий не відворот, а справжнісіньке, чорне прокляття. І наведене воно було не просто спересердя кинутим словом, а зроблено через сильне чаклунство
За пів століття свого життя Таїсія Степанівна бачила чимало, але зі справжніми, глибокими прокляттями
— Сашко, ти знущаєшся? Я почуваюся як загнана коняка. Ну, діти — то святе, але ж ти міг би бодай посуд за собою помити! Як рабиня якась, чесне слово. Чоловік заклав руки за голову, перекинувся на спину і важко зітхнув. — А я думав, що ти в мене бджілка-трудівниця, а не коняка
Зранку підхопитися по будильнику якомога раніше, щоб усе-все встигнути. Швиденько вмитися, клацнути чайником, розігріти
І вже там, у лікарні, міцно стиснувши руку лікаря, вона тихо сказала: «Якщо постане вибір, кого рятувати… рятуйте мене». Ця дитина, на щастя чи на превеликий жаль, так і не зробила свого першого подиху
— Ну от скажи, хіба тобі не образливо? Я б на твоєму місці, ні
— Когось збила? — Так, — мати голосно схлипнула. — Але він сам винен! Чого він по тому переходу біг?! Олена прикрила очі. Гліб, який сидів поруч, мовчки поклав долоню їй на коліно. — Що від мене треба? — рівним голосом запитала Олена. — Гроші. Ми з батьком вигребли все до копійки, що мали. Але не вистачає. Каті світить реальний строк
Коли Оленці було десять, вона залізла до батьківської шафи. Не красти — шукати. Якось
Торт спекла, наготувала всього. Чоловік у тебе найкращий, Софійка музикою займається. А я, між іншим, теж була закохана в твого Андрія. І в нас із ним усе було. — Я знаю, — спокійно зауважила Катя. — А от і не все ти знаєш, — уїдливо усміхнулася Юля
Ще з учорашнього вечора в квартирі Катрусі пахло ваніллю та печеними яблуками. Вона натхненно
Свекор, Петро Іванович, вирішив з розмахом відсвяткувати свій 60-річний ювілей. — А зараз я доведу, як сильно мене любить моя родина! Невістки, ану йдіть сюди! Ближче, ближче! І ти, жінко, теж іди! Отак. А тепер… цілуйте мене в… І тут ювіляр ляскає себе по філейній частині. Ні, штани він, хвалити Бога, не знімав, але жест був більш ніж прямолінійний
Оксана з Тарасом побралися п’ять років тому. Жили, як і більшість молодих родин: рахували
Жоден магазинний фарш не зрівняється з домашнім. З іншого боку, якщо треба щось дуже швидко зварганити після роботи, то можна брати будь-який. Але я вам щиро раджу м’ясорубку! — Супер! — засяяв чоловік. — Дуже вам дякую за пораду
— Ти мене вибач, Марино, — якось увечері, ховаючи очі, видав чоловік. — Я

You cannot copy content of this page