Ніна Григорівна тихенько сиділа у своєму улюбленому м’якому кріслі на просторій кухні, прикривши очі.
— Отак воно в житті й буває, дівчата, — розводить руками Зоя, важко зітхаючи.
— А ти не могла в столиці дочекатися появи дітей на світ? Понесло тебе
— Мам, ну як же так? Ви ж ціле життя душа в душу прожили,
Звідки в їхньому спокійному, наче застиглому в часі селі взявся той чорнявий хлопчина на
— Кредит оформимо, нічого страшного. З іпотекою свого часу розквиталися, і цей кредит потягнемо.
Років зо чотири тому мій молодший брат оженився. Вибору, де вити своє сімейне гніздечко,
Це була та сама особлива весна, коли повітря стає густим від передчуття чогось великого.
Ця новина впала на Віру як сніг на голову, в самісінький розпал метушливого понеділка.
— Марино Сергіївно, знаєте, такий подарунок мені й задарма не потрібен! Йому місце на