Неділя для Ольги та Віктора обіцяла бути тихою і домашньою. Ольга, загорнувшись у м’який
Валерій Іванович відвів молодшого онука Микитку до школи і бадьорим кроком чимчикував через скверик
Павло подивився у вікно. «Надворі вже березень, а хуртовина й не думає вщухати, —
Усе Восьме березня, ще з самісінького ранечку, Зоя тільки те й робила, що бігала
Молодих батьків миттєво, ще на порозі, відтіснила від власного сина новоспечена бабуся. А вже
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом,
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися