І ось почала я помічати, що гроші… тануть. Спочатку зникло кілька купюр із холодильника. Потім я не дорахувалася дрібних у власному гаманці. Подумати, що я сама десь помилилася — смішно. Коли в тебе все розраховано до гривні, ти не обрахуєшся. Я сказала своєму чоловікові, він — сестрі. І тут почався просто кінець світу
Я сиджу на кухні, дивлюся у вікно і відчуваю, як усередині все просто обривається
— Бабусю Валю, а ти налисники спекла? — А ти руки з милом помив? — суворо, але з усмішкою в очах запитала вона. — Спершу налисники, тоді руки? — хитро примружився малий. — Спершу руки, тоді цивілізація, — відрізала бабуся. Він заливисто засміявся і помчав до ванної
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних
А я ось піцу спекла, домашню. Візьміть, будь ласка, не відмовтеся скуштувати, — привітно усміхнулася Оксана. Старенька підвела на неї важкий, колючий погляд. І, як завжди, не зронила ні слова. Тільки відвернулася і так само повільно, крок за кроком, почовгала сходами вгору. — Ну тоді я до вас через хвилин сорок забіжу
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана
Якось я наготувала вечерю на всіх, старалася, пів дня біля плити простояла. Аліна мовчки взяла мою каструлю і просто викинула їжу у відро для сміття. — Мій чоловік такого їсти не буде, — кинула вона через плече. У мене просто земля пішла з-під ніг. Замість звичайного людського «дякую» отримати такий плювок у душу
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні
— Ярино, ти дуже хороша жінка. І господиня гарна, і вродлива, але… Не ламай ти моєму синові життя, благаю тебе! Ти ж не зможеш мати дітей, а яка без них сім’я? Ти ж уже чотири рази намагалася — і нічого! Розійдіться, не тримай його
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно
Мастила часником, на ніч прив’язувала розрізаний листочок столітника. Навіть розпарювала в господарському милі, легенько зчищала пемзою і ліпила зверху товчену крейду чи сиру картоплю. А на ранок, затамувавши подих в очікуванні дива, розмотувала бинти… І хоч би що! Добре, якщо нові не з’являлися — бувала й така біда. І от іде наша Оленка після чергового марного візиту до лікаря
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б,
— Знаєте, нешановна, мені взагалі шкода, що я сюди прийшла. Якщо ви не готові слухати, куди вам іти, то не треба вказувати, що мають робити інші. Старість без мудрості — це біда, але це не виправдовує вашого хамства. До побачення, Галино Петрівно, побачимося на нашій території
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній
— Марино, та годі вже дутися і вдавати ображену! Оксана завжди буде частиною нашої родини. Тобі час побороти свої комплекси і перестати шукати ворогів там, де їх немає. Це була точка неповернення. Усе, гальма зірвало. Я встала, подивилася свекру просто в очі і на все подвір’я чітко промовила: — Знаєте, Миколо Васильовичу, я б, може, і прийняла її як частину сім’ї. Якби вона не стрибала в ліжко до мого чоловіка за моєю спиною, поки я на роботі спину гну
Мені двадцять дев’ять, а здається, ніби я прожила вже два життя. І в обох
— От у Петра дружина молодець! Тільки-но малий з’явився, одразу клієнток додому бере. Копійку в дім несе! А в Ігоря? З візочком гуляє і паралельно випічку знайомим розвозить. Усі жінки чоловікам допомагають! Думаєш, мені легко тягнути вас самому, поки ти тут прохолоджуєшся
«Сьогодні ж з ним поговорю. Усі нормальні жінки в декреті чоловікам допомагають, а ця
— Ану, швиденько поклала м’ясо на місце, — терпець у Лесі остаточно лопнув, і голос задзвенів металом. — Це не твоє подвір’я, не твій чоловік і, тим паче, не твій шашлик. Світлана миттєво випросталася. На її обличчі з’явився той самий вираз глибоко ображеної святості, який Леся пам’ятала ще з дитинства і який завжди означав лише одне: зараз почнеться буря
Літо дихало густою вечірньою спекою, а над подвір’ям плив той самий п’янкий, апетитний дух

You cannot copy content of this page