— Хай Господь милує! Ось це ти даєш, матір, ну ти й погладшала! Щоки які від’їла! Вилитий хом’як! Та годі тобі ображатися, ми ж просто люди похилого віку, ти вже нас вибач. — Знову ви починаєте, Антоне Павловичу! Мені не можна нервувати, – відрізала невістка
— Іро, та я ж пожартував! — ця фраза була для свекра, як магічне
— Ніколи не думала, що ти такий! А якби у вас така дитина зʼявилася на світ? Га? Ксюшо, за кого ти заміж примудрилася вийти, гроші потрібні зараз, швидко, а тут до нотаріуса просять сходити! І хто! Нещасну Настю, у якої остання надія з’явилася, — до нотаріуса? Невже ти думаєш, що тобі твої гроші не повернуть? Ну і ну
— Для кого як, не знаю, а для нас із чоловіком це великі гроші,
Шість років тому, коли мені було 37, у моєму житті з’явилася 30-річна коханка. Хоча кохання до дружини не згасло, це спілкування тривало близько пів року. Дружина дізналася про це від знайомих. Був гучний скандал, але вона не захотіла руйнувати шлюб
Мені 43, дружині 42. Ми разом 13 років, із них 11 у шлюбі. Нашій
Удає з себе спокушеного й покинутого, гидко дивитися. А Міла, здається, починає танути. Уже пішли розмови: “Він же батько дітям”, “Мені 36, важко знайти чоловіка, який прийме мене з двома дітьми”, “Лев так розкаюється, так розкаюється…”, тьху
— Це, звісно, неприємно, але, здається, вони таки зійдуться, — зітхнувши, ділилася думками Олена
У гаманці сиротливо лежало 819 гривень. І як на них жити з дитиною, яка вже не немовля і якій потрібні каші, м’ясо, овочі, фрукти? Так, удома є запас круп, щось у морозилці, є картопля, цукор, сіль, половина пляшки молока, трохи масла. Памперси теж куплені. Але памперси — справа десята, зрештою, можна й без них, а ось без їжі — ні
— У тебе що, зовсім ніякої гордості немає? — прошипів у слухавку голос суперниці.
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна, наче ковтнула лимон. — Мамо, досить уже про Олену! Втекла твоя Олена, і тільки її й бачили
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна,
— Лізо, що ти знайшла в цьому гульвісі та шибайголові Мишкові? Не пара він тобі, хіба з таким можна спокійно прожити все життя? Він такий самий, як і твій навіжений дід Єгор був. Ох, і натерпілася я з ним… Тому Бог його забрав рано
Лізу, відколи їй виповнилося дев’ять, виховувала бабуся Клавдія Іванівна. Батьки пішли з життя, повертаючись
— Ви ж молодші за мене на вісім років, – якось сказала вона Ніні Анатоліївні, – вам треба триматися, не старіти завчасно. — А я думала, що ми ровесниці. Ви маєте дуже гарний вигляд. Напевно, здоров’я вам дозволяє так стежити за собою. Молодчина
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом спостерігаючи за дітлахами в пісочниці.
Речі Михайла вона викинула з балкона, попередньо порвавши їх на стрічки. Нехай нова дружина збирає йому гардероб. Вудки, його улюблені, поламала, документи порвала на дрібні клаптики. Улюблену кухлик розбила молотком, поки не видихнулася, розкришила його на порох
Катерина лежала, згорнувшись калачиком, і її сльози текли, мов весняні струмки. Коліна підтягнуті до
— Ану швидко побігла в магазин! Удома миша повісилася, їсти нічого. — Остапе, у нас лише дві тисячі лишилося, до зарплати ще тиждень. Може, ти хоч на роботу влаштуєшся чи потаксуєш на машині? — Я тобі що, таксист? Кажи спасибі, що взагалі в моїй квартирі живеш
— І де це ти волочилася? — гаркнув Остап, щойно Наталка переступила поріг квартири.

You cannot copy content of this page