Вона була дуже кумедна, волосся біле фарбоване і кучеряве, якась «хімія». Хлопці називали її «Нінка-бомбочка» за те, що в неї був важкий низ, і вона почувалася незграбною, соромилася себе, і, схоже, їй… подобався Володя. Ніна напружено дивилася на Тетяну, і Тетяні стало смішно
Увечері після роботи Тетяна їхала в напівпорожній електричці й раптом відчула на собі чийсь
Що ти до Віті чіпляєшся, мамо, він же справою займався? Ну так, пил цементний, клей пахне, то пішла б погуляла, з подругами поспілкувалася. – З якими подругами, Любо? Вже мого віку всі віддали Богу душу давно, остання була Галина Іванівна. Так узимку теж відійшла у вічність, хоч і молодша за мене була
Віктор, ледь стримуючи роздратування, повільно розмішував у відерці термосуміш. За стіною його теща Ірина
— Мамо, уявляєш, поки я у них була, портрет тата Ігоря двічі зі стіни падав. Дід бурчав, що бабуся навіщось його до їхнього ліжка перевісила. Він вважає, що від цього їй тільки гірше, вона лежить, на портрет дивиться, і їсти відмовляється. І на діда дивиться злобно, немов він їй чужий. Дідусь каже, що вона змінилася останнім часом
— Поліно, ти бабусі Наді давно дзвонила? Позавчора? Подзвони їм із дідусем, ти ж
Ніколи, чуєш, ніколи не кричи. Я прекрасно розумію людську мову й без криків, і Лариса теж. Попередження більше не буде. Або ти підеш, або я. Думаю, ти повернешся у звичне для тебе середовище
— І що, й дивитися у вікно тепер вже не дозволено? — злісно кинула
— Пропадете ви самі! Треба батькові терміново нову маму тобі шукати. Бабуся не помилялася: Віра з татом і справді занепадали. Так, Віра десь підхопила воші, і в класі з неї всі глузували — у дванадцять років і воші
Віра знала, що мама пішла через неї. Мама не раз казала, що Віра —
— А воду від варіння яєць вона виливає в раковину. Га? Я цією водою квіти поливаю, щоб краще росли! — Немає в нас квітів, — знизав плечима син. — Я твоя мати! І маю право брати участь у твоєму житті. Не одружуйся. Придивися до дівчини
Навіть у буденних дрібницях Ганна Дмитрівна знаходила привід для невдоволення. «Вона вилила воду після
Треба близьких на весілля кликати, треба! Споконвіку так було заведено. Нехай і сукня біла буде, і коровай буде, і ніжними пелюстками квітів їхній шлях хай обсипають, і дрібними монетками, і зерном, щоб дітки в сім’ї були і ще достаток був. Адже щирі почуття і добрі побажання від близьких – це найкращі дарунки для молодят
Ох, які ж дивні речі часом трапляються у житті. От і з нашою Маринкою
— Я вже влаштувався на другу роботу онлайн. Вибору немає, поки ми молоді, ми ще щось зможемо. Не у всіх є заможні батьки, наші зробили те, що змогли, у нас навіть дачі та машини у батьків є, не найбідніші. А тепер прийшла наша черга
Квартиру Кирило винайняв для них просто величезну. Ольга навіть рота рукою прикрила, щоб не
Але ж я знаю, що дівчата можуть бути дуже хитренькими, коли їм це потрібно. Окрутить, сам не помітить як. Затягне до РАЦСу. Та хоч животом, мало таких випадків? І ж бо зрозуміло, що жити мій син з нею не буде. Надто різні, а він… кінь застояний, йому ще копитом бити й бити. Він у мене мало не з 12 років на дівчат задивлятися почав. Мабуть, у діда нашого вдався
— Знаєш, Зоюню, це якось йому самому треба вирішувати, — ділиться думками двоюрідна сестра
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив Михайло, встаючи. Стиснувши кулаки, він сперся об стіл і навис над братом та сестрами. — Хтось буде сперечатися?
— А от батьківський дім ми не будемо ділити! Він — мій! — заявив

You cannot copy content of this page