— Мамо, не хвилюйся так, — Світлана уривчасто кидала речі у валізу, уникаючи материного
Татко в Насті був найкращий. Скільки вона себе пам’ятала, з ним завжди було весело
Відсвяткували ми шістдесятиліття, а заразом і вихід на заслужений відпочинок. Прокинулася Катерина наступного дня
Двері фургона розчинилися, і звідти, наче яскравий спалах, з’явився він — диван. Не кремовий,
— Настусю, ми в суботу домовилися з хлопцями у бар сходити. Вип’ємо пінного, подивимося
— Як добре було гуляти вечірнім містом! — думала Катерина. — Спокійно дихати свіжим,
— І мама ще їй шукає якісь виправдання? — дивується подруга, слухаючи розповідь Єви.
— Мені всього рік до пенсії залишився, трохи більше! Ми ж із тобою домовлялися,
Наче дзвін на сполох, так пролунав дверний дзвінок. Хоча, мабуть, так воно і було.
— Люба, а де наша кавомолка? Ніяк не можу знайти її, — Богдан зазирнув