— Хіба ж це вихід? Скинути трирічну дитину на пенсіонерку? — бідкається Ангеліна. — У мами тиск скаче, коліна болять. Їй зараз елементарно до лікаря за рецептом не вийти, бо нікуди онуку подіти. А в садочок і в нас черги чималі, Ліза ж тут дитину не записувала
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину
Вона тоді ще теличкою була, Петрик сам її на фермі вибирав. Казав: «Дивись, Олю, яка статна, яка ладна — молочна буде, серцем чую». І не збрехав — Зорька по п’ятнадцять літрів на день давала, масного, солодкого молока, на якому я і дітей на ноги поставила, і сама вижила
Моя корова, Зорька, йшла з життя тяжко вже третій тиждень… Вона лежала в хліві
Якось Римма наготувала великий казан плову. Розраховувала, що вистачить бодай на три-чотири дні. Макар з’їв половину за вечерею. Решту доїв наступного дня в обід. — Дякую, рідна, було дуже смачно, — сказав він, ніжно цілуючи її в щоку. Римма усміхнулася у відповідь, але саме в цей момент чітко зрозуміла: так далі тривати не може
Після розлучення Римма зітхнула з полегшенням. П’ять років шлюбу без дітей і без якихось
— Як це — вам дачу? А Інні що?! — Мамо, Інні — твоя квартира! — терпляче повторила Анжела. — А нам — дача. Ми хочемо її перебудувати. Але просто так, у чуже, вкладатися не будемо. А Інна ж сама сказала, що дача їй не потрібна. — Їй — не потрібна, — кивнула мама. — А її дітям
— Мама тепер мнеться: як же так, у неї ж і друга донька є,
— Мамо, а тобі не нудно цілими днями тут сидіти? А закінчувалися роздратованим: — Тобто я вам, виходить, заважаю? Ви ж самі мене покликали, а тепер із хати женете?
— Мамо, ну чесне слово, ти ж могла б іноді… ну, не приходити. Просто
— Ти живеш під моїм дахом, я тобі помагаю, тож маю повне право диктувати умови, як вам далі жити! — відрізала мама. — Не хочеш слухати — твоє право. Але тоді пакуй валізи і йди собі з Богом. Хай тобі та любляча свекруха разом із розпрекрасним татусем квартиру орендують! А я у своїй хаті цього неподобства терпіти не зобов’язана
— Опинилася я зараз між двох вогнів, — гірко зітхає Катерина в розмові з
— Доброго дня! Зайшли квіти вибрати? Маємо розкішні троянди, мімозу, ось ці свіжі тюльпани. А може, вам до душі еустома? У нас вона теж є, — привітно усміхаючись, промовив чоловік. Але очі в нього були неймовірно сумні. — Я ще не вирішила… Зазвичай чоловік мені тут купував
Хоч якою б довгою та лютою не була зима, а вона потихеньку відступала. Ще
Увечері вона готувала дві різні вечері — одну для своєї сім’ї, а іншу — за суворими «стандартами» Валентини Григорівни. Без цибулі. Потім — обов’язково з цибулею. Потім — тільки на її улюбленій пательні. — Я ж багато не вимагаю, — з докором зітхала свекруха. — Просто щоб усе було по-людськи, як заведено
Олена стояла біля плити в тиші ранкової кухні. На ній була м’ята піжама, волосся
— Та в яке ж село ти з такою крихіткою зібралася? Там же умов ніяких, зручності, мабуть, у дворі! — Мамо, Сашкові буде тільки на користь свіже сільське повітря, а Вітя поки що в батьковій бригаді підробить, гроші нам зараз ой як потрібні. Свекруха, Зінаїда Михайлівна, прийняла невістку привітно
Коли Наталка зібралася заміж за хлопця з села, батьки спочатку дуже переживали і навіть
Минулого разу, наприклад, Зарина розжилася баночкою червоної ікри. У Насті в холодильнику їх стояло аж три (Кирило привіз до свят), і Зарина свято вірила, що пропажі однієї бляшанки ніхто не помітить. Настя, звісно ж, помітила, але скандалити через їжу не стала. Поки Зарина остаточно не перейшла межу, Настя тримала себе в руках. Але коли з дому почали зникати гроші, жінка вже не витримала
— Ну так, я у вас гроші брала, — нахабно зиркнувши, заявила Зарина своїй

You cannot copy content of this page