— Ну точно! Не в цю коробку я насіння прибрала, а в ту, що з насінням квітів. Вони просто поруч стоять, та й однакові ж коробки, певне, й справді переплутала. Піду подивлюся. Ліда дивилася на маму й усміхалася. Он як, наче кішка з салом, бігає вона зі своїм насінням, щороку одне й те саме
— Мамо, а ти що шукаєш? Загубила щось? — Та ні, доню, нічого я
Наступного ранку я встала раніше, як зазвичай, поки Сергій ще спав… Зварила собі кави у турці, зробила собі два тости із сиром і ковбасою, дістала багет та банку червоної ікри, які учора купила собі. Тепер можна не економити
— А де наш телевізор? — я стояла посеред вітальні й дивилася на порожню
Мої це яєчка! Мої! Курки наші, відгодовані. У мене дружина не лише їх годує, а й розмовляє з ними… — Та ні, ти сам поглянь, ось вони, принесла тобі, — Алла відчинила контейнери. Продавець глянув, і вуса знову сіпнулися. — Не мої це. — Як це не твої? Ось вони як лежали в контейнері, так і принесла тобі… та навіщо мені обманювати, я смак домашніх яєць знаю, навіть за запахом можу зрозуміти
Чоловік Андрій провів Аллу поглядом: легеньке пальтечко, блакитний шалик, вуста швиденько, але впевнено, підфарбувала…
— Вам які пиріжки? — голосно питала з віконця вуличного кіоску продавчиня Маргарита. — Усі свіжі, сьогоднішні! Покупці товпилися біля вітрини кіоску «Гарячі пиріжки» і квапилися взяти товар хутчіше, поки не прийшов їхній автобус — поруч була зупинка
— Вам які пиріжки? — голосно питала з віконця вуличного кіоску продавчиня Маргарита. —
І одразу ж стала активно допомагати: їжу готувала й приносила, щоб невістці з немовлям на руках не довелося біля плити стояти, онука забирала практично на весь день, адже його режим зовсім не збігався з режимом новонародженої сестрички. Стосунки з невісткою та її батьками склалися хороші, на всі сімейні свята свати запрошували сім’ю доньки разом із матір’ю її чоловіка, намагалися підтримати жінку
— Не знаю, що тепер син робитиме, треба щось із житлом вирішувати, — відповідає
— Мамо, я не виживаю, — відповіла Христина мамі на скарги брата. — Але ти б сама прийшла й подивилася, на що вони перетворили не тільки свою кімнату, а й місця загального користування. І це я ще стежу, прибираю, бо пробачити інакше не можу. Безлад страшний скрізь. Посуд дружини брата тижнями стоїть, сушарка не збирається, якщо Лера щось замочила в тазику, то киснутиме, доки не протухне. Ось, візьми та прийди. Твоя квартира
— Ой, вона мені висловила вже, що мені робити нічого, банку такі гроші віддавати,
— Ви до нас приїжджали фольклор збирати… пам’ятаєте… а потім я зʼявилася на світ. Віктор Петрович дістав хустку, витер лоба, поправив окуляри в товстій роговій оправі й спробував по-новому глянути на дівчину
Софія Сергіївна дуже любила свою дачу. Тут, за містом, їм із чоловіком було добре,
— Тільки один разочок дай мені побачити дітей! Що хочеш натомість? — Життя моє? Забирай! — Нащо мені твоє життя? Горіх порожній — самі лише гіркота й цвіль. Ти тричі з мого казана відпила, тричі з долею по руках ударила. Що просила, те й отримала, а що мала — розтратила. Іди звідси й більше не приходь
— Черемха шаленіла цвітом, наче хмара, хвилями, каскадами білої піни, повісивши гілля до самої
Ну, гаразд, діти, а ти ж можеш хоча б посуд за собою помити? Як рабиня, чесне слово. Чоловік прибрав руки за голову, перевернувся на спину й зітхнув. — А я думав, що ти в мене бджілка, а не кінь. Якщо втомилася, чому мовчиш? Сказала б, що потрібно зробити. Коли я допомогти відмовлявся?
Зранку піднятися по будильнику рано-раніше, щоб усе встигнути. Вмитися, ввімкнути чайник, розігріти чи приготувати
— Катерина сьогодні якась сердита. Весь день така ходить! Набридло вже дивитися на її кисле обличчя! — Федір відпив із келиха. Невже всього, що вона робить, недостатньо? Вона окинула поглядом стіл — розмаїття закусок, соковита курка з картоплею, свіжі овочі, ваза з цитрусовими. По стінах струменіли вогники, які вона розвішувала сьогодні вранці, балансуючи на драбині
Поки у вітальні дзвеніли келихи, на кухні пахло салатами і втомою, що накопичилася за

You cannot copy content of this page